Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

звіті засвічені Бйорк і Телебор’ян. Бйорк мертвий. Вони накинуться на Телебор’яна, але той зможе стверджувати, що проводив звичайну судово-медичну експертизу. Вийде слово проти слова, а Телебор’ян, зрозуміло, просто відмовиться розуміти, в чому його звинувачують.

— Що нам робити, якщо вони опублікують звіт? — запитав Нюстрьом.

— Гадаю, тут у нас є козирі, — відповів Клінтон. — Якщо почнуться балачки навколо звіту, вся увага сконцентрується на СЕПО, а не на «Секції». І коли журналісти почнуть ставити питання, СЕПО витягне його з архіву.

— А там, зрозуміло, буде вже інший звіт, — додав Сандберґ.

— Шенке поклав до архіву модифіковану версію, тобто ту, яку читав Екстрьом. Тут ми зможемо досить швидко видати ЗМІ багато дезінформації… Адже оригінал, який роздобув Б’юрман, у нас, а в «Міленіуму» — всього лише копія. Ми навіть можемо розповсюдити інформацію з натяками на те, що Блумквіст сам сфальсифікував свою версію звіту.

— Чудово. Що ще може бути відомо «Міленіуму»?

— Про «Секцію» вони нічого знати не можуть. Це виключено. Отже, вони накинуться на СЕПО, внаслідок чого Блумквіст постане таким собі вигадником змов, і СЕПО буде стверджувати, що у нього не всі дома.

— Він досить відомий, — повільно промовив Клінтон. — Після справи Веннерстрьома він має велику довіру.

Нюстрьом кивнув.

— Чи можна як-небудь підірвати цю довіру? — поцікавився Юнас Сандберґ.

Нюстрьом із Клінтоном перезирнулися, потім обоє кивнули. Клінтон поглянув на Нюстрьома.

— Ти міг би дістати… скажімо, п’ятдесят грамів кокаїну?

— Можливо, у югославів.

— Годиться. Спробуй. Але справа термінова. Суд починається за два дні.

— Я не розумію… — почав Юнас Сандберґ.

— Цей трюк такий же давній, як і наша професія. Але все ще досить ефективний.

— Моргонгова? — перепитав Торстен Едклінт, насупивши брови. Коли йому зателефонувала Моніка Фігуерола, він сидів у халаті на дивані у себе вдома і вже втретє читав автобіографію Саландер. Позаяк було вже далеко за північ, він подумав, що розкручується якась чортівня.

— Моргонгова, — повторила Моніка Фігуерола. — Сандберґ із Ларсом Фаульссоном поїхали туди сьогодні близько сьомої вечора. Курт Свенссон із групи Бубланськи стежив за ними всю дорогу, що було неважко, оскільки в машині Сандберґа є визначник місця розташування. Вони припаркувалися поблизу старої залізничної станції, а потім прогулялися кількома кварталами, повернулися до машини і поїхали до Стокгольма.

— Зрозуміло. Вони з кимось зустрічалися чи?..

— Ні. Отож-бо й дивно. Вони приїхали, прогулялися, сіли в машину і повернулися до Стокгольма.

— Ага. А навіщо ти телефонуєш мені о пів на першу ночі і все це розповідаєш?

— Ми не відразу, але збагнули. Вони прогулювалися повз будинок, де міститься друкарня. Я переговорила з Мікаелем Блумквістом — там друкується «Міленіум».

— Дідько, — промовив Едклінт.

Він одразу вловив тут взаємозв’язок.

— Судячи з присутності Фалуна, вони, мабуть, збиралися зробити пізній візит у друкарню, але відмінили операцію, — сказала Моніка Фігуерола.

— Чому?

— Тому що Блумквіст попросив Драґана Арманського охороняти друкарню доти, доки журнал почнуть розповсюджувати. Вони, либонь, побачили машину «Мілтон сек’юриті». Я вирішила, що вам захочеться отримати цю інформацію негайно.

— Ти не помилилася. Це означає, що вони почули смалятину…

— У будь-якому разі дзвіночок напевно продзвенів, коли вони побачили машину. Сандберґ висадив Фаульссона в Сіті і повернувся на Артилеріґатан. Ми знаємо, що там перебуває Фредрік Клінтон. Георг Нюстрьом прибув приблизно в той же час. Питання в тому, як нам діяти.

— Суд починається у вівторок… Зателефонуй Блумквісту і попроси його посилити заходи безпеки в «Міленіумі». На випадок непередбачених обставин.

— З охороною у них і так непогано. А вже туману вони напускають по прослуховуваних телефонах просто професійно. Адже Блумквіст такий чокнутий, що розробив цілу методику обманних маневрів, яка цілком могла б згодитися і нам.

— Гаразд. Але в будь-якому разі зателефонуй йому.

Моніка Фігуерола відключила мобільний телефон і поклала на тумбочку коло ліжка. Вона підвела погляд і подивилася на Мікаеля Блумквіста, який лежав зовсім голий, обіпершись об спинку в ногах ліжка.

— Я повинна зателефонувати тобі і запропонувати посилити охорону «Міленіуму», — сказала вона.

— Спасибі за пораду, — сухо відгукнувся він.

— Я серйозно. Якщо вони почули смалятину, є ризик, що вони почнуть діяти необдумано. Не виключено, що вони зараз до вас вдираються.

— Там сьогодні ночує Хенрі Кортес. І у нас стоїть сигналізація на випадок злому, безпосередньо з’єднана з «Мілтон сек’юриті», а вона за три хвилини ходу.

Мікаель секунду помовчав.

— Чокнутий, — пробурмотів він.

Розділ 24

Понеділок, 11 липня

У понеділок Мікаелю Блумквісту о шостій ранку на мобільний телефон «Т10» зателефонувала Сусанн Ліндер з «Мілтон сек’юриті».

— Ти коли-небудь спиш? — поцікавився заспаний Мікаель.

Він скоса подивився на Моніку Фігуеролу, яка вже стояла в спортивних шортах, але ще не встигла надіти футболку.

— Так. Але мене розбудив нічний черговий. Сигналізація, яку ми встановили у твоїй квартирі і яка весь час мовчала, сьогодні о третій годині попівночі спрацювала.

— Он як?

— Мені довелося поїхати поглянути, що сталося. Справа досить хитромудра. Ти не міг би заглянути вранці до «Мілтон сек’юриті»? Що швидше, то краще.

— Це вже серйозно, — сказав Драґан Арманський.

Зустріч відбувалася на початку дев’ятої перед телевізійним монітором в конференц-залі «Мілтон сек’юриті». На неї зібралися Арманський, Мікаель Блумквіст і Сусанн Ліндер. Арманський також запросив шістдесятидвохлітнього Юхана Фреклунда, у минулому інспектора кримінальної поліції в Сольні, а нині начальника оперативного підрозділу «Мілтон сек’юриті», і сорокавосьмилітнього колишнього інспектора поліції Сонні Бомана, який стежив за справою Саландер із самого початку. Всі обдумували показаний Сусанн Ліндер запис із камери спостереження.

— Ми бачимо, як Юнас Сандберґ сьогодні вночі о третій годині сімнадцять хвилин відчиняє двері квартири Мікаеля Блумквіста. У нього є власні ключі. Ви пам’ятаєте, що слюсар Фаульссон зняв зліпок із запасних ключів Блумквіста, коли вони з Йораном Мортенссоном кілька тижнів тому незаконно проникли до квартири?

Арманський похмуро кивнув.

— Сандберґ був у квартирі трохи більше восьми хвилин. За цей час він робить таке: приносить з кухні маленький поліетиленовий пакетик і наповнює його, потім відкручує задню стінку динаміка, який знаходиться в тебе у вітальні, Мікаелю, і поміщає туди мішечок.

— Гм, — вимовив Мікаель Блумквіст.

— Примітно, що він бере пакетик з твоєї кухні.

— Це мішечок з «Консума», в якому у мене були булочки, — пояснив Мікаель. — Я зазвичай зберігаю такі мішечки, щоб класти туди сир і таке інше.

— Я вдома теж так роблю. Примітно, зрозуміло, що на мішечку є твої відбитки пальців. Потім він приносить стару газету з мішка із сміттям, що лежить у передпокої. Він використовує сторінку газети, щоб загорнути якийсь предмет, який потім кладе на верхню полицю твоєї одежної шафи.

— Гм, — знову вимовив Мікаель Блумквіст.

— Тут