Читати книгу - "Ерагон. Найстарший"

— Не кажи так! — гаркнув Ерагон. — Ніколи не кажи так!

— Гаразд, вибач мені, — скоса зиркнув Роран. — Виявляється, Насуада зовсім не така, як я собі її уявляв.

— Ти, певно, гадав, що побачиш грізну царицю? Ні, таким був її батько, Аджихад. Утім, вона теж непогано керує варденами.

— А шкіра в неї фарбована?

— Ні, це природний колір.

З острахом позираючи на Сапфіру, до них почали наближатись селяни з Карвахола.

— Хорсте! — загукав Ерагон, коли старий підійшов. — Як же я радий тебе бачити!

— Чорт забирай, Ерагоне! — здивовано скрикнув коваль. — Ти так змінився звідтоді, як поїхав!

— Себто звідтоді, як утік? — посміхнувся юнак.

Земляки боязко розглядали Ерагона, а той із жалем помітив, що далекі мандри й поневіряння по чужих землях неабияк змінили людей. Не знати чого, юнак почувався ніяково серед колишніх односельців, і це його засмутило.

— Ти вже знаєш про Брома? — запитав він у Джоуда, щоб хоч якось відволіктися від сумних думок.

— Так, Аджихад устиг мені дещо розповісти, але я хотів би почути про це ще й від тебе.

— Як випаде нагода, ми обов'язково про все поговоримо, — кивнув Ерагон.

Потому Джоуд уклонився й сказав Сапфірі:

— Я все життя мріяв про те, щоб побачити дракона, а сьогодні побачив аж двох. Виходить, мені пощастило? Утім, ви саме той дракон, з яким я хотів познайомитись.

Вигнувши шию, Сапфіра торкнулась Джоудового чола, і той аж підскочив від несподіванки.

«Подякуй йому за те, що врятував мене від Галбаторікса, — попрохав Ерагона дракон. — Він був другом Брома, отже, — він і наш друг».

— Атра естерні оно тхелдуін, Сапфіро Б'яртскулар, — несподівано озвався старий прадавньою мовою, коли юнак переказав йому слова дракона.

— Куди ти подівся? — спитав тим часом коваль у Рорана. — Після того, як ти вбив тих двох чаклунів, ми скрізь тебе шукали.

— Тепер це не грає жодної ролі, — мовив юнак. — Повертайтесь на корабель і покличте всіх на берег. Вардени дають нам притулок, і ми нарешті зможемо нормально виспатись, без цієї триклятої морської хитавиці.

Селяни радісно загукали, а Ерагон зацікавлено спостерігав, як вправно Роран віддає накази.

— Виходить, вони довіряють тобі, — сказав він, коли ті пішли. — Навіть Хорст тебе слухається. Тепер ти відповідаєш за весь Карвахол?

— Так, відповідаю.

Оглянувши табір, брати знайшли намет, який вардени поставили для Ерагона. Сапфіра, ясна річ, навіть не намагалася залізти всередину й вляглася на вулиці, збираючись цілу ніч вартувати.

«Коли відновлю свої сили, то відразу ж залікую твої рани», — пообіцяв дракону юнак.

«Гаразд, не переймайся дуже. І не засиджуйтесь до пізньої ночі!» — сказав дракон у відповідь.

У наметі Ерагон засвітив ліхтар, і вони з Рораном сіли одне навпроти одного, довгий час споглядаючи мовчки вогонь усередині ліхтаря.

— Розкажи, як помер мій батько, — нарешті озвався Роран.

— Наш батько, — уточнив юнак, помітивши, як кузен посуворішав. — Я маю таке саме право називати його батьком, як і ти. Гадаю, ти згоден зі мною?

— Гаразд, нехай. То як він помер?

Цю історію Ерагон переповідав уже безліч разів, але тепер розказав її й спробував пояснити, чого все вийшло саме так.

— Я був неправий, коли ховав від вас із батьком Сапфіру, — закінчив юнак. — Я просто боявся, що ви захочете вбити дракона, й не усвідомлював тієї великої небезпеки, на яку всіх нас наражало його перебування в Карвахолі. Потому, як Герроу помер, я вирішив утекти, щоб вистежити разаків. Я зробив це ще й тому, що, шукаючи мене, в селище могли прийти воїни. Можливо, у Паланкарську долину завітав би навіть сам Галбаторікс. Так, я винен у смерті батька. Але я не хотів, щоб хтось через мене постраждав. Я робив усе, що міг, Роране.

— Ну, а все інше? Вершник на ім'я Бром, порятунок Арії в Джиліді, вбивство Смерка? Усе це було?

— Так, було, — зітхнув Ерагон, коротко переказавши події минулих днів, включно зі своїм вишколом в ельфів.

Похнюпившись, Роран мовчки втупився в підлогу й намагався не дивитися на брата. Здавалося, він не міг повірити в усе почуте.

— Так, ти помилявся, — нарешті мовив він. — Але не більше, ніж я сам. Герроу помер через твої витівки з драконом, але звідтоді, як я посварився з Імперією, теж загинуло багато людей. Ми однаково винні, брате.

— Саме так, — зворушено мовив молодший, і вони міцно обнялися.

Утерши мокрі очі, Ерагон невдовзі пожартував:

— Галбаторіксу доведеться здатись, якщо вже ми знову разом! Хіба проти нас хтось устоїть? А тепер розкажи, як схопили Катріну.

Роран миттю насупився й почав монотонно розповідати про захист та занепад Карвахола, а також про перехід Хребта, пригоди в Тейрмі та мандрівку по морю.

— Мій брате, ти значно сильніший за мене, — сказав Ерагон, дослухавши. — Я б не зміг зробити й половини того, що вдалося зробити тобі. Так, я вмію битися, але не вмію переконувати людей…

— У мене не було вибору, — зніяковів Роран. — Коли вони схопили Катріну, я мав за будь-яку ціну вирватись із пастки й не потрапити в полон до Галбаторікса. Бо хто б тоді врятував дівчину? Розумієш, я брехав, знущався й убивав, щоб досягти мети й дістатись до варденів. А зараз, коли селяни в безпеці, я мушу врятувати Катріну, якщо вона ще жива. Ти допоможеш мені?

Замислившись, Ерагон понишпорив рукою у своїй похідній торбі й витяг звідти пляшку з чарівним напоєм, який йому подарував Оромис. Зробивши кілька ковтків, він хлюпнув рідини в миску, промовив закляття й погукав Рорана.

За мить на поверхні з'явилось зображення Катріни. Дівчина лежала, прикута до ліжка, а її волосся спадало на плечі.

— Вона жива! — аж підскочив Роран, але Ерагон не зміг довго втримувати образ.

— Так, — втомлено сказав він. — Катріна жива. Її тримають у Хелгрінді, лігві разаків. Я піду з тобою, брате, й допоможу її визволити. А потім ми знищимо те кубло, помстившись за батька.

Кінець другої книги

Продовження в останній частині трилогії «Спадок».

СЛОВНИК

ПРО ПОХОДЖЕННЯ ІМЕН

Імена та назви, що зустрічаються в Алагезії, можуть видатись звичайному читачеві дивакуватими та ще й дуже пістрявими. Насправді це не так. Справа в тому, що Алагезію не раз завойовували різні народи, тож вона увібрала в себе мовну культуру ельфів, людей, гномів і навіть ургалів. Саме так, скажімо, постали назви Паланкарської долини (людська назва), річки Анори й Ріствакбейн (ельфійські назви), а також Утгардських гір (назва гномів), що розташовані неподалік.

З одного боку, це дуже цікаво для історії, а з другого — призводить до плутанини. Особливо тоді, коли хтось неправильно вимовляє ті чи