Читати книгу - "Дивла. Серія книг, LesykLab"

– Ні!

Єва промчала крізь хмару дрейфозанів і повз снайпера, який намагався розкрити товсті кістки черепа своїми потужними клешнями. Глибоко у черепній коробці вона знайшла Ровендера.

– Рови! Ти цілий?

- Так, - відповів той. - Розгубився небагато. Що відбувається?

Єва крізь судомні вдихи спробувала пояснити:

– Дрейфіки… спрямують снайпера… своїми ягодами. Думаю, він іде на їхній запах.

- А з дрейфами поговорити ти не можеш? - Ровендер стирав з рук масу, що погано пахла, і скидав її на землю. – Скажи, що ми не хочемо завдавати їм шкоди.

Єва зосередилася. Декілька дрейфозанів уже пролізли в очниці, щось їжа і показуючи на неї.

"Їжа".

Думка ледь помітним торканням пронеслася по краю свідомості дівчинки – наче вітер приніс далеку пташину пісню.

«Будь ласка, дайте нам піти. Обіцяю, ми не візьмемо вашої їжі».

У китових очницях юрмилося все більше дрейфозанів.

«Їжа. Їжа. Їжа».

«Я віддала снайперу його їжу і шкодую, що робила замах на неї».

Дрейфозани почали збиратися довкола Єви. Їхні думки тепер звучали могутнім хором.

«Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа».

В очницю просунувся один із клешні піщаного снайпера. Масивні зазубрені хапалки ще трохи й дотягнулися б до Єви та Ровендера.

«Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа. Їжа».

"Прошу вас!"

Єва обхопила голову долонями: рев думок дрейфозанів, що звучав у неї в мозку, приголомшував.

На Єву і Ровендера обрушилася ціла злива евканіки. Єва шалено замахала руками та ногами, відбиваючись від нападників. Усередині очниці зібралося так багато маленьких істот, що на місці загиблих товаришів тут же з'являлися нові.

У гущавині битви Єва раптом почула голос, що пролунав ззовні.

Її кликав знайомий голос! Думковий зв'язок із дрейфіками перервався.

Єва Вісім.

Єва Дев'ять рвонула крізь зграю дрейфозанів, вивернулася від снайпера і вилізла з очної ямки, вкритої липкою евканікою.

Дівчинка кинула швидкий погляд на рівнину: з того боку, звідки вони прийшли, до неї бігла старша сестра. Єва кинулася навперейми:

– Ні! Там піщаний снайпер! Іди! Занадто небезпечно!

А потім вона побачила щось від чого застигла на місці.

За Євою Вісім гнався один із бойових роботів Кадма – помилитися було неможливо. Машина сповільнила свої незграбні рухи і випустила обойму ШОК-дротиків у Вісім. Та простогнала щось нерозбірливе, ноги її підкосилися, і вона впала обличчям у гравій. Єва кинулася до неї і побачила, що спина сестри втикана десятками дротиків. Електричні розряди стрибали від одного дротика до іншого, змушуючи вісім битися в конвульсіях.

– Все буде гаразд, я витягну тебе.

Єва намагалася зберігати спокій і руками, що тремтіли, зосереджено витягала голки з тіла сестри.

"Я навіть не знаю, де зараз Рові, - думала дівчинка. - Та ще ці дрейфозани - як нападуть, або піщаний снайпер". , бойовий робот.

Розділ 26. Рани.

Робот пальнув з якоїсь гармати – куля густої яскраво-жовтогарячої піни вилетіла з дула і притиснула Єви руку до землі. Вона спробувала вивернутись, але піна негайно почала твердіти й важчити.

Робот твердим голосом промовив:

– Випуск піни для короткострокового знерухомлення. Будь ласка, не рухайтесь, доки не закінчиться ідентифікація.

Червоний лазер пройшовся по тілу дівчинки. Вона витягла зі спини сестри один із здоровенних дротиків і з його допомогою розірвала рукав туніки там, де піни не було. Кліматканина розійшлася, і дівчинка зуміла висмикнути руку. Схопившись на ноги, Єва кинулася геть, відводячи робота від Вісім.

На бігу Єва чула свист випущеної в неї хмари дротиків. Вона мчала до скелета кита. Чути було, як гуде мотор робота, який переслідує її на швидких ногах-ходулях. "Мені від нього не втекти", - подумала дівчинка і обернулася.

Раптом Єва спіткнулася і впала; і на неї знову наповзла тінь механічного солдата. Тут дівчинка побачила, що затнулась об кілька дрейфозанів. Хор їхніх голосів знову залунав у її голові: істоти почали оточувати дівчинку, обстрілюючи її смердючою евканікою.

«Їжа. Їжа. Їжа».

– Будь ласка, не рухайся, – наказав робот. - Єва Дев'ять, зрадниця Нової Аттики та шпигунка інопланетних рас, тобі доведеться повернутися зі мною в Нову Аттику для негайної обробки та перепрограмування.

Єва стала обличчям до машини. Дуло електрорушниці робота слідувало за кожним її рухом.

- Ти не можеш уникнути затримання. Або йди зі мною добровільно, або будеш знерухомлена, як твоя сестра Єва Вісім, – продовжував солдат. Єва розстібала спецтуніку. – Приймай рішення прямо зараз, – сказав робот.

- О, я вже прийняла, - відповіла Єва і запустила в бойового робота обтяжений від м'якоті ягід одяг. Туніка розпласталася по металевому корпусу, вимазавши всю машину липкими кульками евканікової кашки. Збитий з пантелику робот безладно палив на всі боки, поки Єва мчала до скелета повітряного кита. Дюжини дрейфозанів кричали, потрапивши під шквал ШОК-дротиків. Єва відчувала, як у її ікри та стегна встромляються пекучі голки, потім пішов електричний розряд. М'язи звело гострим спазмом, і дівчинка впала на гравій обличчям униз, повністю знерухомлена.