Читати книгу - "Ім'я Рози, Умберто Еко"

неводі, Ілія — на сідлі, Рахіль — на згортку. Павло-апостол, відклавши меч, слухав, як бурчить Ісав, а тим часом Йов завивав на кізяках, на поміч йому поспішали Ревека з одягом, Юдитта з ковдрою, Агар із саваном, кілька новіціїв несли великий паруючий мідник, з якого вистрибнув Венанцій з Сальвамека, червоний мов рак, і почав роздавати свинячу кров'янку.

Трапезна дедалі більше залюднювалася, усі наминали їжу, аж гай шумів, Йона приніс до столу гарбузи, Ісая — городину, Єзекиїл — ожину, Закхей — квіти сикомору, Адам — цитрини, Даниїл — вовчі боби, Фараон — паприку, Каїн — артишоки, Єва — смокви, Рахіль — яблука, Ананія — сливи розміром з діамант, Лія — цибулю, Арон — оливки, Йосиф — яйце, Ной — виноград, Симеон — персикові кісточки, а тим часом Ісус співав Dies irae і весело поливав усі страви оцтом, витискаючи його з невеличкої губки, знятої зі списа одного з лучників французького короля.

«Діти мої, овечки мої любі, - сказав у той мент уже добряче захмелілий абат, — не будете ж ви вечеряти, вбрані отак, наче жебраки, ходіть-но, ходіть». І вдарив він по першому і сьомому з чотирьох, і вийшли вони перекошеними привидами з глибини дзеркала, а саме дзеркало розбилось на друзки, а з нього посипалась на землю, по залах лабіринту, оздоблена самоцвітами барвиста одіж, пошматована й брудна. Отож узяв собі Закхей туніку білую, Авраам — сірую, Лот — жовтую, Йона — лазурную, Текля — червоную, Даниїл — левиную, Йоан — триклинную, Адам — хутряную, Юда ж взяв обшиту срібляниками, Рахав — шарлатную, Єва — барви дерева пізнання добра і зла; дехто брав пістрявеньку, а інший — дірявеньку, хто ж взяв колючу, а хто — текучу, хто дерев'яну, а хто — кам'яну, або ж залізисту, і чорну, і якинтову, і барви огненно-сірчаної, а Ісус пишався в туніці барви крила голубки і, сміючись, звинувачував Юду, що той ніколи не вмів шуткувати з насолодою.

І тут Хорхе, знявши з носа vitra ad legendum, запалив неопалиму купину, для чого Сара принесла дрова, які назбирав Їфтах, привіз на возі Ісаак, нарубав Йосиф, а поки Яків відкривав колодязь, а Даниїл сидів собі біля озера, челядники принесли води, Ной — вина, Агар — міх, Авраам — тельця, якого Рахав прив'язала до стовпа, а Ісус подав їй мотузку, Ілія ж зв'язав йому ноги; тоді Авесалом повісив його за руно, Петро простяг меч, Каїн вбив його, Ірод злив його кров, Сим викинув нутрощі і фекалії, Яків додав олії, Молесадон посолив, Антиох поставив на вогонь, Ревека зварила, а Єва першою покуштувала, і від цього вхопила її колька, та Адам примовляв — хай не зважає, і плескав по спині Северина, який радив додати духмяних трав. Тоді Ісус зламав хліб, роздав рибини, Яків верещав, бо Ісав з'їв йому всю сочевицю, Ісаак напихався смаженим козеням, а Йона — вареним китом, Ісус же постив сорок день і сорок ночей.

Тимчасом кожен виходив і заходив, несучи вишукану дичину всілякої барви і постаті, з якої Веніямин завжди забирав собі часть більшу, а Марія — часть кращу, Марта ж скаржилася, що їй завжди доводиться мити весь посуд. Тоді вони розділили тельця, який тимчасом непомірно зріс, і Йоан дістав зашийок, Авесалом — шию, Арон — язик, Самсон — щелепу, Петро — вухо, Олоферн — голову, Лія — гузно, Саул — гамалик, Йона — черево, Товит — жовч, Єва — ребро, Марія — груди, Єлизавета — лоно, Мойсей — хвіст, Лот — стегна, а Єзекиїл — кістки. Ісус наминав осла, святий Франциск — вовка, Авель — вівцю, Єва — мурену, Йоан Хреститель — сарану, Фараон — поліпа (ясна річ, подумав я, але чому?), а Давид налигався шпанки і кинувся на дівчину, яка була nigra sed formosa[289], а поки Самсон надкушував спину лева, Текля з вереском тікала, бо за нею гнався чорний волохатий павук.

Усі були вже, очевидно, п'яні — хто ковзав по вині, хто падав у горщики, виставивши з них лише схрещені ноги, немов два патики; усі пальці Ісуса були чорні, і він роздавав сторінки з книжки, кажучи: прийміть і їжте, це загадки Симфозієві, а серед них — загадка про рибину, яка є сином Божим і спасителем вашим. І всі кинулись пити — Ісус пив вино родзинкове, Йона — марсикійське, Фараон — соррентійське (чому?), Мойсей — ґадитанське, Ісаак — критське, Арон — адріанське, Закхей — арбустійське, Текля — арсинське, Йоан — албанське, Авель — кампанійське, Марія — сиґнійське, Рахіль — флорентійське.

Адам лежав навзнак, в горлі йому булькотіло, а вино витікало йому з ребра, Ной проклинав уві сні Хама, Олоферн хропів, нічого не підозрюючи, Йона глибоко спав, Петро чував, аж поки півні не запіли, а Ісус прокинувся раптом, почувши, як Бернард Ґі з Бертрандом з Поджетто змовляються спалити дівчину, і вигукнув: отче, якщо можливо, віддали від мене сю чашу! Хто погано наливав, хто добре пив, хто помирав, сміючись, а хто сміявся, вмираючи, хто носив сулії, а хто пив з чужої чарки. Сусанна волала, що ніколи не віддасть своє прекрасне біле тіло келареві і Сальваторові за якесь нещасне коров'яче серце, Пилат блукав по трапезній, мов страчена душа, просячи води вмити руки, а фра Дольчино, з пером у капелюсі, приніс йому її, а відтак, шкірячись, відгорнув одяг і показав соромітне місце, червоне від крові, а Каїн глузував собі з нього, обіймаючи прегарну Маргариту з Тренто; Дольчино зарюмсав, поклавши голову на плече Бернарда Ґі і називаючи його ангельським папою, Убертин потішав його деревом життя, Михаїл з Чезени — капшуком із золотом, Марії намазували його олійками, а Адам переконував вкусити щойно зірвану кислицю.

Тоді отворилося склепіння Вежі, і зійшов з небес Роджер Бекон на летючій машині, unico nomine regente. Тоді Давид заграв на цитрі, Саломея затанцювала з сімома серпанками, і з падінням кожного серпанку сурмила в одну з семи сурем, і показувала одну з семи печатей, аж поки не зосталася лише amicta sole. Усі говорили, що зроду не бачили такої веселої обителі, а Беренґарій піднімав кожному одежу, чоловікам і жінкам, і цілував їх у копчик. І пішли всі у танок: Ісус, одягнений учителем, Йоан — сторожем, Петро — ретіярієм, Німрод — мисливцем, Юда — вивідачем, Адам — садівником, Єва — ткалею, Каїн — злодієм, Авель — пастирем, Яків — посильним, Захарія — священиком, Давид — царем, Ювал