Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"

Гаррі промчав повз Геґріда та його суперника, націлився в Снейпову спину і закричав:

- Закляктус!

Він не влучив; струмінь червоного світла шугонув у Снейпа над головою; Снейп крикнув: «Тікай, Драко!» - і обернувся; вони з Гаррі глянули один на одного, розділені якимись двадцятьма метрами, й одночасно підняли чарівні палички.

- Круц...

Але Снейп відхилив закляття, збивши Гаррі з ніг, перш ніж той його доказав; Гаррі перекотився й знову схопився на ноги, а величезний смертежер у нього за спиною крикнув:

- Інсендіо! - Гаррі почув гуркіт вибуху й побачив помаранчевий спалах полум’я: Геґрідову хатину охопив вогонь.

- Йой, там же Іклань, заразо ти така!.. - заревів Геґрід.

- Круц... - уже вдруге закричав Гаррі, цілячись в освітлену мерехтливим полум’ям постать попереду, але Снейп і цього разу заблокував закляття; Гаррі бачив, як він сміється.

- Не вдавайся до непрощенних заклять, Поттере! - Снейп перекричав гоготіння вогню, Геґрідові зойки та несамовите скавуління Ікланя, що не міг вирватися з вогненної пастки. - Тобі не вистачить відваги і вміння...

- Зв’яза... - загорлав Гаррі, але Снейп відбив це закляття лінивим помахом руки.

- Бийся! - закричав до нього Гаррі. - Бийся, боягузе!

- Поттере, ти сказав, що я боягуз? - крикнув Снейп. - Твій батько не нападав на мене, якщо їх не було четверо проти мене одного. Тоді як ти його назвеш, мені цікаво?

- Закля...

- Поттер, я блокуватиму знову і знову, доки не навчишся тримати язика за зубами й перекривати мозок! - глузував Снейп, укотре відбиваючи закляття. - А ти тікай! - звелів він величезному смертежеру, що був у Гаррі за спиною. - Треба відходити, поки нема нікого з міністерства...

- Імпеді...

Та Гаррі не встиг проказати закляття, бо нестерпний біль від удару повалив його на траву. Хтось заверещав. Він зараз помре від цього болю, Снейп закатує його до смерті чи до божевілля...

- Не смій! - прогримів Снейпів голос, і біль ущух не менш раптово, ніж почався; Гаррі, скоцюрбившись, лежав на землі, стискав у руці чарівну паличку й ледве дихав; десь угорі над ним кричав Снейп.

- Ти що, забув про наказ? Поттер належить Темному Лордові... залишаємо його тут! Ходімо! Бігом!

І Гаррі відчув, як задвигтіла в нього під щокою земля, коли брат з сестрою та величезний смертежер підкорилися й побігли до брами. Гаррі з люті щось нерозбірливо закричав: тієї миті йому було байдуже, живий він чи мертвий; він відштовхнувся від землі, скочив на ноги й наосліп пошкандибав до Снейпа - людини, яку він зараз ненавидів не менше, ніж самого Волдеморта...

- Сектум...

Снейп махнув чарівною паличкою і знову відхилив закляття; але Гаррі тепер був до нього зовсім близько й нарешті добре бачив Снейпове обличчя: там уже не було й тіні глузливої посмішки; спалах вогню освітив гримасу люті. Зосередившись з останньої сили, Гаррі подумав: «Леві..»

- Ні, Поттере! - різко крикнув Снейп. Щось голосно бабахнуло, і Гаррі відлетів назад, знову важко вдарившись об землю, але тепер з його руки вислизнула чарівна паличка. Він чув Геґрідові крики й Ікланеве виття, а Снейп підступив ближче й поглянув, що він лежить, роззброєний і беззахисний - як перед цим Дамблдор. Снейпове бліде лице, освітлене загравою палаючої хижі, палало ненавистю, як і тоді, коли він уразив закляттям Дамблдора.

- Поттер, як ти посмів атакувати мене моїми ж власними закляттями? Це я їх винайшов... я, Напівкровний Принц! А ти хочеш скерувати проти мене мої ж винаходи, як і твій мерзенний батько? Не вийде!

Гаррі метнувся до чарівної палички; Снейп вистрілив у неї закляттям, вона відлетіла на кілька метрів у темряву й зникла з очей.

- То вбий мене, - прохрипів Гаррі, не відчуваючи страху, а тільки лють і зневагу. - Убий, як і його вбив, боягуз...

- НЕ СМІЙ!... - закричав Снейп, і його обличчя раптом стало навісне, нелюдське, наче він страждав від сильного болю, як отой ув’язнений в палаючій хатині пес, що вив і скавулів за його спиною, - ...НАЗИВАТИ МЕНЕ БОЯГУЗОМ!

І хльоснув паличкою повітря. Гаррі відчув, як щось гарячо-біле шмагонуло його по обличчі, наче батогом, і впав на спину. Перед очима вибухли іскри, і на мить забило дихання. А тоді він почув угорі махання крил, і щось величезне затулило собою зорі: це Бакбик налетів на Снейпа. Той відсахнувся, коли в нього впилися гострі, як бритви, кігті. Гаррі, хоч у голові гуло від удару об землю, спробував сісти й побачив, як Снейп тікає від велетенського звіра, що махав крильми й кричав таким зловісним криком, якого Гаррі ще ніколи не чув...

Гаррі ледве встав ноги і почав шукати чарівну паличку, сподіваючись продовжити гонитву. Та доки він обмацував траву, відкидаючи якісь гілочки, то зрозумів, що запізнився. І справді, коли нарешті знайшов паличку й озирнувся, то побачив тільки гіпогрифа, що кружляв понад брамою; Снейп зумів роз’явитися одразу за межами шкільної території.

- Геґріде, - промимрив усе ще задурманений Гаррі й роззирнувся навколо. - ГЕҐРІДЕ?

Він пішов, спотикаючись, до палаючої хижі, і тут з полум’я виникла велетенська постать, що несла на спині Ікланя. Гаррі щось вдячно вигукнув і впав навколішки; його трясло з голови до ніг, тіло пронизував біль, від кожного подиху в грудях пекло.

- Всьо файно, Гаррі? З тобою всьо файно? Йой, Гаррі, не мовчи...

Величезне кошлате Геґрідове лице, затуляючи собою зорі, розпливалося в Гаррі перед очима. Він відчув сморід обгорілого дерева й паленої собачої шерсті; Гаррі простяг руку й відчув біля себе тремтяче, але заспокійливо тепле й живе тіло Ікланя.

- Зі мною все нормально, - прохрипів Гаррі. - А з вами?

- Йой, та всьо файно... мене так легко не здолати.

Геґрід схопив Гаррі попід пахви й так різко смиконув, що його ноги аж відірвалися від землі. По Геґрідовій щоці сочилася кров з глибокого порізу під самісіньким оком; воно швидко розпухало.

- Треба погасити твою хатину, - сказав Гаррі, - закляттям «Аґваменті...»

- Я си пам’ятав, що таке щось є, - пробурмотів Геґрід, підняв свою тліючу парасольку з рожевими квіточками і вигукнув: - Аґваменті!

З кінчика парасольки шугонув струмінь води. Гаррі підняв руку, що тримала чарівну паличку й була свинцево-важка, і теж пробурмотів:

- Аґваменті.

Удвох з Геґрідом вони поливали хатину водою, аж