Читати книгу - "Хіморода, Анастасія Тоцька"

На виході колег знову чекала бабуся. Агнеса та Єремій були здивовані, а хлопчина ще й дуже радий.

— Ви не хочете мене слухати. Але я повторюю ще раз, вам тут не місце! — бабуся простягнула папірець Єремію, на ньому написана адреса: Коли Димка буде готова, прийдіть до мене, і я розкажу, що робити.

Із цими словами бабця пішла.

— Агнесо Адамівно, Ви щось зрозуміли? Але це справді доля! Як вона дізналась, що я хотів її побачити?! Чудо!

— Поїхали додому.

"Димко...?"

Додому колеги приїхали вже ввечері. Зайшовши до квартири, Єремій почув телефонний дзвінок і взяв телефон, щоб відповісти.

— Ало?

— Привіт, Єремію, як ти?

Це була бабуся Люда, подруга бабусі Єремія.

— Все добре, бабусе Лідо, а у Вас як?

— Потихеньку, хлопче. Завтра у мене день народження, може приїдеш? Поп'ємо чай із тортиком!

— Я... ну... навіть не знаю, чи вийде. Я постараюсь, передзвоню трохи пізніше!

— Добре, давай тоді, чекаю.

Єремій скинув виклик і повернувся до Агнеси, не знаючи, як почати розмову.

— Що там? — питає дівчина.

— Подруга моєї бабусі, бабуся Люда, запрошує у гості завтра, на день народження...

— І в чому проблема? Ти у мене дозволу просиш, я тобі мама?

— У мене немає грошей, щоб купити подарунок. І їхати треба далеко. На це теж немає грошей.

— Ти хочеш поїхати?

Єремій подивився на Агнесу і трохи помовчав. Він знає, що дівчина любить короткі і чіткі відповіді, але якщо він скаже "так", чи не буде це занадто грубо? А якщо скаже "ні", то чи не дивно тоді було починати цю розмову?

— Ну?

— Так, хочу.

— Завтра у нас вихідний, можемо поїхати разом.

— А як я поясню це бабусі Люді?... — сором'язливо питає Єремій.

Агнеса теж замовчала.

— Я можу почекати в машині.

— Ні, так не піде. Скажу як є.

Агнеса здивованоподивилась на Єремія, який вже збирався зателефонувати бабусі Люді.

— Єремію, я піду в душ.

— Добре, зрозумів.

Дівчина пішла у ванну кімнату, а Єремій зателефонував бабусі Люді.

— Бабусе Людо, насправді... у мене дещо не дуже хороше сталось, тому я тимчасово живу у друга... точніше подруги, точніше колеги і приїхати можу тільки разом з нею...

— У мого руденького хлопчика з'явилась дівчинка? Приїжджайте разом! Тортика вистачить на всіх, не хвилюйся!

— Вона моя колега, можливо подруга, але не більше! Просто допомогла із житлом і грошима.

— Що ж у тебе сталося там таке? А казав все добре!

— Вже все добре! Не варто хвилюватись, все в минулому!

— Добре, тоді чекаю тебе і дівчинку завтра до другої дня, зможете? Де поспати я вам наготую, не хвилюйтеся!

— Добре, будемо завтра у Вас. Бувайте!

— Бувай, зірочко.

Виклик завершився. Єремій радісно скочив на диван, ліг і заворожено дивлячись у стелю і поклавши ногу на ногу, щось мугикав собі під носа. Раптом у двері хтось подзвонив.

"Хто це?"

Єремій підійшов до дверей і відчинив їх, побачивши на порозі якусь жінку. Вона була більш охайною і навіть милішою за ту, що нещодавно принесла тортик.

— Добрий вечір, — каже Єремій.

— Ой, привіт, а Агнеса не вдома? — каже привітна жіночка.

— Вона в душі, щось сталось?

— Та ні, я її подруга Ла... Клава! Сьогодні була у селі і мені дістались смачні і домашні курячі яйця, хотіла пригостити, смачніших немає ніде! А ти напевне той хлопець, про якого Агнеса мені розповідала, дуже приємно познайомитись!

— Ви можете почекати, коли Агнеса вийде, проходьте!

— Ой, звертайся до мене на "ти", не потрібно люб'язностей. Я вже поспішаю, візьми ці яйця, приготуй омлет на вечерю, поки свіженькі. І передай Агнесі, що це від Клави! — каже жінка.

— Добре, дякую.

Жіночка просунула корзинку із яйцями хлопцю, а сама пішла до себе у квартиру де на неї чекали інші дівчата.

— Ну що, Ладо, що там? — питає Софія.

То це була Лада?!

— Мене зустрів хлопець, тому все пройшло чудово.

— Слава куриним яйцям, дівчата, — каже Ніна.

Тим часом Єремій вирішив приготувати омлет на вечерю. Поставив сковорідку на вогонь розігріватись, налив олії.

Агнеса вийшла з душу і, витираючи волосся рушником, спитала:

— Що ти готуєш?

— Омлет.

— Де ти взяв яйця?

— Сусідка Клава передала, сказала, що вони свіжі і домашні.

— Ясно...

Клава жила навпроти Агнеси, тому дівчина вирішила завітати до неї і спитати, чи справді вона передавала їй яйця. Агнеса підійшла до дверей і подзвонила у них, невдовзі Клава їй відчинила.

— Агнесо?

— Привіт, ти передавала мені курячі яйця десь десять хвилин тому?

— Ні... я була вдома... тоді чиї вони? Це знов...

Агнеса зазирнула у квартиру жінки і побачила розкидані речі.

— Що ти робиш?

Дівчина ще раз подивилась на Клаву.

"Що з нею, чому вона така знервована?"

— Я...

— Що з обличчям?

— Я с-сьогодні знайшла підклад у домі.

— Підклад?

— Нитка з волосся...

В Агнеси пішли мурахи по тілу.

— Під килимом...

— Ти знаєш, хто це був?

— Кому ж іще це потрібно?! Сьогодні вони заходили до мене в гості, вибачались наче, але... може вони по всій квартирі ці підклади залишили, я і шукаю, все перевернула! — у дівчини майже істерика: Ти ж теж віриш у всі ці потойбіччя, прокльони і підклади, я ж не навіжена, правда? Агнесо, у мене вже дах їде!

— Пішли зі мною, — Агнеса схопила Клаву за руку і повела до себе у квартиру.

— Хто це? — питає Єремій.

— Клава.

Дівчина посадила подругу за стіл і дала склянку води.

— Але ж... до тебе приходила інша Клава... — здивовано каже Єремій: ти впевнена, що це Клава? Що ти з нею зробила?

Агнеса підійшла до хлопця і вмазала йому ляпаса.

— Закрий свого рота!

Єремій здивовано глянув на дівчину, яка не на жарт роззлютилася.

— Ти мала дитина?! Чому ти береш речі у незнайомців?!

— Але ж, вона...

— Чому ти усім віриш?! Чи кожен, що видає себе за твого друга, справді твій друг?!