Читати книгу - "Метафізика"

докази, другі — якщо їм не навести приклади, третіх не переконати без свідчення поета. Одним подавай точність, інших точність дратує, чи то через нездатність [10] зв’язати докупи, чи то через те, що вважають її за дріб’язковість. Справді, точності властиве щось таке, через що вона як у справах, так і просто в розмовах декому здається ницою.

Отож слід навчати того, як сприймати кожний доказ, оскільки безглуздо водночас шукати знання і спосіб засвоєння знання; бо навіть одне з двох засвоїти нелегко. [15] Математичної точності не потрібно вимагати у всьому, а лише там, де немає матерії. А тому цей спосіб не підходить для природи, адже, імовірно, вся природа є матеріальною. Отже, спочатку треба розглянути, що таке природа, адже так стане ясно і те, про що говорить наука про природу, і те, одна наука чи декілька вивчають [20] причини й начала.

Книга III (Β)

1

[995а] [24] Для науки, якої ми прагнемо, нам необхідно спочатку розібрати те, що насамперед викликає питання. Це різні думки про перші начала та деякі інші питання, що лишилися поза увагою. Той, хто хоче отримати чітке уявлення про щось, має насамперед слушно поставити питання. Адже подальший успіх залежить від розв’язання попередніх сумнівів; проте не можна розв’язати вузол, [30] не знаючи про нього, а сумнів саме вказує на такий вузол у справі. Хіба той, хто сумнівається, не почувається подібно до тих, хто перебуває у путах? Адже в обох випадках неможливо рухатися вперед. Отож слід спочатку розглянути всі питання — і з цієї причини, і тому, що ті, хто береться за [35] дослідження, не визначившись спочатку із сумнівами, подібні до тих, котрі не знають ані те, куди їм слід іти, ані те, знайшли вони шукане чи ні. [995b] [1] Бо така людина не має чіткого уявлення про мету, для того ж, хто визначився з сумнівами, вона є очевидною. Крім того, краще судить той, хто — наче суддя, який вислуховує всі сторони в суді — вислухав усі міркування, що суперечать одне одному.

Перший сумнів [5] стосується того, про що ми поставили питання у вступних розміркуваннях: одна чи багато наук мають досліджувати причини і чи має ця наука пізнавати лише перші начала сутності чи також начала, з яких усі люди виводять докази, наприклад, чи можна водночас стверджувати й заперечувати одне й те саме [10], чи ні, — та подібні питання. Також, якщо ця наука стосується сутності, то чи одна наука розглядає всі сутності, чи декілька, а якщо декілька, то чи всі вони споріднені, чи деякі з них слід називати мудрістю, а деякі — якось інакше.

Далі, необхідно дослідити наступне: існують тільки чуттєві сутності [15] чи також інші, окрім них, і якщо також інші, то чи належать вони до одного роду, чи таких родів більше, як гадають ті, хто визнають ідеї[33] та математичні величини між ними та чуттєвими речами. Отже, слід розглянути, як ми кажемо, ці питання, а також те, стосується дослідження тільки сутностей чи також [20] побіжних властивостей сутностей. Крім цього, якій науці слід розглядати все те, що стосується того самого й іншого, подібного й неподібного та протилежного, попереднього і пізнішого та всього такого іншого, що діалектики намагаються розглядати, виходячи лише з імовірного? [25] Далі, слід також розглянути випадкові властивості: по-перше, що таке є кожна з них, по-друге, чи є одному протилежним лише одне? Наступне питання: чи є начала та елементи родами, чи вони є тим, на що ділиться кожна річ і що в ній міститься? І якщо вони є родами, то чи тими, що вважаються останніми до неділимих речей, [30] чи першими, як-от, наприклад, тварина чи людина є началом і є більшою мірою началом відносно окремої речі. Але насамперед потрібно розглянути й дослідити, чи існує, крім матерії, певна річ, що є причиною сама по собі чи ні, та чи існує вона як щось окреме чи ні; а також, чи вона одна, чи їх більше; а також, чи існує щось, окрім [35] цілого (кажу про ціле, коли щось стверджується про матерію), чи ні; або ж в одних випадках існує, а в інших ні, і тоді що це за суще.

[996а] [1] Далі, чи є начала обмеженими за числом та видами: і ті, що в поняттях, і ті, що в субстраті; також, чи начала минущих і неминущих речей ті самі чи відмінні; і чи всі начала неминущі, чи тільки начала минущих речей є минущі?

Далі, найважче [5] і найбільш карколомне питання, чи є єдине і суще, як казали піфагорійці і Платон, не що інше, як сутність речей; чи це не так, а натомість в основі лежить щось інше, наприклад, Емпедокл каже — любов, а інші говорять: хто — вогонь[34], хто — вода[35] чи повітря[36]. Крім того, чи є начала [10] щось загальне, чи вони подібні до окремих речей; і існують вони потенційно чи в дійсності. Врешті існують вони у русі чи якось інакше; адже також ці питання можуть викликати великі труднощі. Крім того, чи є числа, лінії, фігури та точки певні сутності, чи ні, і якщо так, то чи [15] відокремлені вони від чуттєвих речей, чи містяться в них? Щодо всього цього не тільки важко досягти істини, але й нелегко чітко сформулювати питання.

2

Отже, передусім розглянемо питання, про яке ми говорили на початку: одна чи більше наук досліджує всі роди [20] причин? З одного боку, як це можливо, щоб одна наука пізнавала начала, що не є протилежними? Крім того, багато речей не містять усі начала; справді, як можливо, щоб нерухомі речі містили в собі начало руху або природу блага, адже все, що є благом, саме по собі та за своєю природою є метою [25] і, отже, причиною, оскільки заради нього виникають та існують інші речі, одначе мета й «те, заради чого», є метою якоїсь дії, а всі дії відбуваються через рух? Тому нерухомі речі не можуть містити ані таке начало, ані якесь благо саме по собі. Ось чому в математиці нічого не доводять за допомогою [30] цієї причини, і не існує доказу на кшталт «тому що це краще або гірше», та й взагалі ніхто ні про що таке не згадує. Тому деякі з софістів, як-от Арістіпп зневажали математику;