Читати книгу - "Належу йому, Тая Смоленська"

- Це суперечить умовам нашого контракту. А його я читала уважно, - посміхаюся я, приховуючи за посмішкою біль. 
 
- Добре, йди спати, - його погляд гасне, азарт випаровується, на обличчі з'являється втома. - Я хотів запропонувати тобі в обід кудись сходити. Ти ж не можеш цілодобово в номері сидіти. Можемо в ресторан піти або в торговий центр. Раптом тобі купити щось потрібно, - раптово пропонує мені, ошелешуючи своїми словами. 
 
Я навіть забуваю про образу і його хамський характер. З подивом витріщаюся на Руслана, не вірячи його словам. 
 
- Ти мене випустиш? А як же конспірація і все таке? - дивлюся на нього з недовірою. А раптом це просто брехня і він хоче виманити мене з готелю без істерики?
 
- Конспірація відноситься до Кіри, а не до дівчат, з якими я проводжу час. Хочеш? Ні? Вдруге пропонувати не буду. 
 
- Так. Тільки ... а Кіру куди? 
 
- Не хвилюйся, з нею на кілька годин залишиться Ярослав. У нього є син маленький, він впорається. 
 
Я з сумнівом дивлюся на чоловіка, але після коротких роздумів киваю. Провітритися і переконатися в тому що я не заручниця хочеться жахливо.