Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

— У мене знайшлися аргументи, щоб заперечити їй. І мене підтримав Денис Олександрович.

— Ого, так ти ще й посперечатися з нею змогла?! — ахнув Антон. — Це гідно поваги!

— Мені здалося, що вона з самого початку мене зненавиділа. Як тільки вона увійшла у кімнату, то відразу накинулася на мене. Питала, чому я сіла біля Дениса Олександровича. Добре, що він сам розповів їй, що попросив мене сісти поруч із ним, — сказала Каріна. — Інакше мене б зжерли на місці.

Антон з Веронікою переглянулися з посмішкою. Коли Денис вперше привів Каріну до них у кабінет, всі запам'ятали як він посміхався, розповідаючи про дівчину. І всі помітили, як він дивився на неї.

— Вікторія відчула у тобі конкурентку, — тихо промовила Вероніка. — Будь з нею обережна.

— В якому сенсі? Ні, народ! Для мене Денис Олександрович тільки начальник. Я думаю, що Вікторії Анатоліївні нема про що турбуватися.

— Для тебе може і так... — протягнув Антон. — Але ти йому явно подобаєшся. Це помітно з боку.

— Нічого подібного, — Каріна почервоніла.

— Нам видніше, — посміхнулася Вероніка. — А ще, якби тобі справді було все одно, то ти б зараз не почервоніла.

— Та ну вас ..., — остаточно зніяковіла дівчина.

— Наш бос не має слабкості до жінок і ніколи не крутить романів з підлеглими. Але якщо ти дійсно йому подобаєшся — будь спокійна, що це серйозно. Він не з тих, кого цікавлять тимчасові інтрижки, — додала Вероніка. — І я думаю, що ви б відмінно підійшли один одному.

— Досить фантазувати, — відповіла їй Каріна. — Ходімо краще обідати, у мене на нервовому ґрунті прокинувся звірячий апетит.