Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

Їхній літак приземлився рівно об 15:07, в аеропорту вже чекало таксі. На завтрішній вечір у них був запланований показ. Віола з Андрієм були сильно втомлені після 17 год польоту і планували, одразу по приїзді в готель - трохи відпочити.

Через 30 хв, вони вже були на місці. Як виявилося, це був зовсім не готель, а двох-поверхові апартаменти на березі Атлантичного океану. Тут розміщувалося, аж цілих чотири спальні, дві ванні кімнати, велика кухня і вітальня, а ще тераса і басейн. - Ого, Люся таки постаралася, щоб знайти цю красу! - одразу подумала Віола, коли увійшла в вітальню.

Вітальня була просторою і світлою, по-центру стояв журнальний столик, біля нього з обох боків розкішні м'які частини, з подушками прикрашеними морськими мотивами, велика плазма на стіні, а під нею камін, збоку міні-бар. Шикарна люстра й величезні вікна, можна було дивитися на цей морський пейзаж вічно, навіть плазма не потрібна. З права, де вітальня переходила у кухню, розміщувалися сходи на другий поверх, під якими була ванна кімната.

Віола піднялася на другий поверх і ввійшла в двері, які знаходилися навпроти сходів. Велика і простора спальня в рожево-сірих тонах з великим двоспальним ліжком по центру, по обидва боки, якого стояли чорні тумбочки. Біля ліжка простелався пухнастий сірий килим, саме ліжко було вкрите рожевим пухнастим покривалом, над ним весіла картина в рожевих тонах. Далі стояла велика сіра шафа-купе прекрашена рожевими квітами з великим у повний зріст дзеркалом, навпроти неї стояв робочий стіл в кутку. І гостьовий сірий диван з рожевими подушками. Віола вийшла на терасу, на ній стояв скляний столик і компактний чорний диван з червоними подушками, тут відкривався неймовірний краєвид на океан, сонце високо світило, а в небі літали чайки чи альбатроси хто-зна. Вона одразу уявила, як тут прекрасно на заході чи світанку...

Потім вона прийняла розкішну ванну, яка знаходилася поряд із її спальнею. Вона релаксувала хвилин 40, аж поки вода не охолола. Після ванни з ароматичними свічками і ефірними маслами, вона завалилась на ліжко і одразу заснула.

Андрій оглянув свою спальню, вона була дійсно в чоловічому стилі, в червоно-чорних тонах, а над просторим ліжком весіло фото червоного байка. Тут була велика чорна шафа-купе, величезна плазма і міні-бар, а в кутку біля виходу на терасу розміщувався шикарний чорний диван з червоними подушками і журнальний столик. На робочому столі, він розмістив свій ноутбук, за яким пізніше планував попрацювати. Потім прийняв ванну і завалився спати.

***

Андрія розбудив телефонний дзвінок. Він розплющив одне око, вже було досить темно надворі. Він рукою намацав телефон і підняв слухавку:

- Доброго вечора, Ендрю! Це Едді Гаррісон. Вибачте, що турбую так пізно! - чоловік говорив чистим англійським з американським акцентом.

- Едді Гаррісон? Хто це? - Андрій подумки швидко почав згадувати своїх знайомих - А, це ж наш завтрішній клієнт!

- Так, так. Я вас слухаю! - Андрій відповів англійською, в її знав бездоганно.

- Чи не хотіли б ви з Вайолет випити зі мною? Я хотів би поговорити про завтрішній показ. - це його Ендрю, замість Андрія і Вайолет замість Віолети трохи насмішило Андрія.

- Хвильку! Зараз я запитаю у неї, чи вона не проти? - Андрій швидко зірвався з ліжка і пішов до Віоли. Він постукав в кімнату Віолети, та ще спала:

- Віола, прокидайся! Клієнт разом хоче випити! Ти не проти? - він нахилився до неї і прошепотів їй на вушко.

- Сонце, я пас! Я така втомлена! Скажи йому, що я погано почуваюся. - вона накрилася з головою і повернулася до нього спиною.

- Добре, щось придумаю! - він вийшов з її кімнати.

Через 15 хв. Андрій вже був у барі "Корал", куди запросив його Едді. За столиком біля вікна він побачив двох чоловіків, один з них був схожий на слов'янина, а інший на азіата. Азіат махнув йому рукою, запрошуючи підійти і встав, щоб привітатися:

- Ендрю, радий познайомитися! Я - Едді, а це мій найкращий друг - Тоні! - він потис руку Андрію і представив йому свого друга слов'янина. - До речі, Тоні - українець!

- Мені теж дуже приємно познайомитися - Едді... Тоні! - він по-черзі потис руки чоловікам.

- А де Вайолет? Я так хотів із нею познайомитися! - здивовано запитав Едді.

- О, пробач! Вона погано почувається після тривалого перельоту. Випила ліки і заснула. Але, завтра ви обов'язково з нею познайомитеся! - збрехав Андрій.

- Як жаль! - засмутився Едді. - Нічого, познайомимося завтра.

- Так! - коротко сказав Андрій.

- Що будеш пити, Ендрю? - невдалу паузу порушив Тоні.

- "Маргариту" будь ласка!

- Офіціант, нам дві "Маргарити" і один "Скотч". - жестом покликав офіціанта Тоні.

- Так про що ти хотів поговорити, Едді? - запитав його Андрій, коли офіціант виставляв напої на їхній столик.

***

Коли Віола прокинулася, Андрія не було вдома. На кухні на столі щось стояло в паперовому пакеті, а збоку лежала записка:

"Моя люба Віоло! Я на зустрічі з Едді! Коли прокинешся, з'їж це! Ти точно будеш голодна)) Скоро буду!"...

Вона дочитала записку, відкрила пакет, і ахнула, це був її улюблений стейк зі смаженою картоплею та салатом "Цезар". Віола розігріла стейк і картоплю, переклала їх в велику тарілку з салатом "Цезар", налила собі бокал "Каберне Савіньйон" і вийшла на терасу. Закутавшись в плед, вона примостилася за столиком на дивані і прийнялася за вечерю. На вулиці було темно, світили зорі, віяв легкий вітерець і доносився прекрасний шум океану. Здавалося, час зупинився і Віола поринула кудись у незвідані світи, де був лише океан і вона.

Шум повернув Віолу із роздумів. Це Андрій повернувся додому після зустрічі. Він зайшов у вітальню, зняв свій піджак, який жбурнув кудись на підлогу і завалився на диван:

- Я так втомився! - пробурмотів він собі під ніс. Схоже він був п'яний.

- Андрію, це ти? Ти напився? - Віола зайшла до вітальні з тераси.

- О, кицюня, ти не спиш? Ми просто з хлопцями трохи випили. Поговорили. Уявляєш, Едді - азіат, його дівчина - латино-американка, а його найкращий друг - українець! - його язик заплітався.