Читати книгу - "Дочка королеви , Наталі Блейк"

Що ж. На годиннику була третя година дня і я прямувала до дому. Я відкрила двері ключем, і впала на ліжко.Живіт трохи попустило, але я все ж випила таблетки, та вирішила сходити в душ. Як було приємно нарешті постояти під гарячою водою, насолодитися приємними ароматами шампуню, який мені так подобався. Поки я обпалювала шкіру гарячою водою, раптом згадала, що мала зустрітися з Маргарет ввечері. Так треба написати їй і домовитися на восьму годину, чи на дев‘яту, щоб встигнути повернутися. Я вимкнула воду, вийшла з душу, і схопила телефон, щоб написати Маргарет. Як раз подивилася на час то була четверта година, а значить в мене ще є час.

Хей, може зустрінемося о 9 у мене? Тобі Ок?

Поки що відповіді не було. І я пішла далі у ванну, сушити волосся. Коли я закінчила, вирішила перевірити телефон, але повідомлень не було. Я подзвонила, але відповіді не було.

Так, добре о 9 у тебе.

Я видихнула з полегшенням. Залишилося тільки зібратися і можна йти. Мені треба було змінити одяг. Так, що ж можна вдягнути, щоб мати гарний вигляд, але при тому не було крику — я згодна на секс рабство про яке ти казав раніше? Я засміялася, підійшовши до шафи, я уявляла що може підійти та знайшла речі. Світлий гольф, який не просвічував, та мініспідниця з мартинами, а ще напевно світлі колготи вдягну. Поки я діставала речі, побачила сукню, і знов пригадала ту ніч, той пристрасний секс, й те що Кріс мені так і не написав..

Що ж, я не сподівалася, що він буде мене писати з проханнями знов зустрітися, але все ж. На смуток не було часу, я закинула сукню в шафу, і вийшла з дому. Йти було не далеко і я вирішила прогулятися по вечірньому Нью-Йорку. Це місто було неймовірним ввечері, на вулицях було багато людей, які кудись поспішали. Все світилося яскравими вогниками, заманюючи погляд. Оголошення були схожі чимось на запрошення, які були в країні чудес де опинилася Аліса — з’їж мене, випий мене. Що ж, напевно заклик до дії працював не тільки з Алісою, бо в кав‘ярні яку я проходила повз була велика черга, консультант приємно посміхалася і готувала віддати нову порцію пончиків клієнту. Аромат ванілі, цукру та шоколаду наче полонив у весь провулок. Я теж не втрималася і зайшла взяти каву. Я дуже полюбляла той напій з гарбузом, та могла пити в будь-яку пору року. Поки я дивилася на потішні малюнки на пончиках, підійшла моя черга.

-Добрий день, що для вас має бути?

-Добрий вечір, гарбузове почне лате, дякую.

-Вам треба буде зачекати декілька хвилин.

-Добре.

Я розрахувалася, та відійшла трохи, в очікуванні замовлення, дівчина мені приємно посміхнулася, і віддала каву. Ось так і працює на мені реклама, подумала я, але була дуже здивована неймовірним смаком кави, що ж воно того вартувало. Я пройшла декілька схожих вуличок, та опинилася в потрібному місці. Я зайшла в середину, не хотілося чекати ззовні, хоч я й прийшла раніше. 
- Добрий вечір, ви бронювали столик?

- Добрий вечір, я до містера Ендрюса.

- Так, звісно, проходьте, він вже вас чекає.

Добре подумала я, та оглянула ресторан. Він виглядав, стандартно, стриманий інтер’єр, на стінах були рослини які проростали на гору, розросталися навколо залізних палок утворюючи атмосферу підземелля як в давнину. Я сіла навпроти, та подякувала адміністратору.

-Добрий вечір.

-Добрий вечір, дякую що прийшли, я сумнівався чи побачу вас.

Я нічого не відповіла і навмисно проігнорувала його слова.

-А ви рано прийшли, я думала буду чекати вас.

-Що ж, я не хотів спізнюватися.

-А де асистент чи асистентка?

-Не знаю, поки що. Її звати Катріс.

-Гарне ім‘я, як з королівської родини.

Нас перервав офіціант, питаю чи я готова щось замовити.

-Рахунок оплачує компанія тож не хвилюйся.

Я кивнула і замовила каву, але не таку екстравагантну, це було американо з цукром.

Дерек, наче був здивований, але я нічого не хотіла зараз, та і як би привабливо не звучала фраза, що оплачує рахунок компанія, я вирішила поводитися стримано. 

— Міс Ньюмен, розкажіть про себе.Особливо мене цікавить ваше літературне захоплення, звідки воно?

Ми розмовляли хвилин двадцять про різні книги, авторів та різні літературні епохи. Мені це дуже пасувало, я могла розкрити себе як читача та поціновувача. Ми дійшли до дискусії про улюблену книгу, ми сміялися з критики один одного та ставлення до однакового твору. В цей час й прийшла Катріс.

-Привіт, привіт, я й не знала що ми будемо не самі.

-Привіт, сідай поряд.

Я підняла голову, і проклинала увесь в всесвіт, який явно жартував наді мною. Це була та сама дівчина яка облила мене кавою перед співбесідою, іронія полягала в тому, що вона явно не очікувала мене тут бачити, як і я її теж. Дерек наче заховав посмішку, і повернувся до виразу обличчя яке не висловлювало емоцій. Він нас познайомив, і Катріс дуже вправно трималася, аби не показувати що її зараз знудить. Що ж працювати буде дуже важко, морально я не впевнена чи зможу витримати. 

Від неї віяло дорогим парфумом. Вона була вдягнута як на якусь офіційну виставу. Макіяж  підкреслював її сильні риси та приховував недоліки, червона помада, привертала до себе увагу, але не менше ніж її коротка спідниця. В мене пробігли мурашки по шкірі, і я наче теж повернулася до реального світу. 

Вона оглянула меню, та зробила замовлення, в її витончений смак входили вишукані страви з морепродуктів та салат з екзотичними фруктами. Ми всі мовчали. Я не знаю, що саме сказати або спитати, але Катріс не гаяла часу. Вона дивилася на Дерека, як на здобич, яку вона отримає в наслідок правильних та прорахованих дій. 
- Може ти мені розкажеш про обов‘язки та не тільки десь в тихішому місці?

-Ні, ми залишимося тут.

Вона виглядала наче в неї відібрали улюблену ляльку. Я не стрималася, і вона явно почула легкий сміх. Її очі косо глянули на мене, її погляд казав — я вже читаю прокляття яке тебе згубить. Що ж, подумала я, удачі тобі в цьому. Решта вечора пройшла ніяк, все виглядало як фарс, вона хотіла позбутися мене, а й не вдавалося. Катріс замовляла бокал за бокалом, пробуючи різне вино. І мені стало дуже нудно, то ж я вирішила залишити їх та поїхати до дому. Мене ще чекає вечір з Маргарет який буде явно цікавішим.