Читати книгу - "Швачка з іншого світу, Кучеренко Анна"

– Ти маєш пошити сукню до завтрашнього дня.

І чому я власне дивуюся. Мені здається, він скоро до мене щодня так залітати буде!

– Для кого сукня? Який фасон, колір, тканина? – а самій нудно до чортиків.

– Для себе, – була відповідь.

– Навіщо мені сукня?

Весь цей час я лежала на спині й дивилася на хлопця, який свердлив мене поглядом.

– Тому…

– Що тому?

– Міріада, не біси мене, чуєш: ти йдеш зі мною на бал і маєш пошити для себе сукню! Адже ти моя наречена! – Ой які ми нервові, тільки ніжкою ледь не тупаємо.

– А з чого ти взяв, що я хочу йти з тобою на якийсь там бал?

– Міріада, я не питаю в тебе, чи хочеш ти туди піти, я сказав, що ти підеш, і значить, ти це зробиш…

– Добре, тоді я піду на бал просто так, – я встала і покрутилася перед ним у своїй піжамі. Так, як не дивно, я була в піжамі. 

Але тут знову нюанс: це була сорочка Даміана, люб'язно надана мені минулого вечора.

А Даміан ніби тільки зараз зрозумів, що я не вдягнена і не причесана та й узагалі до цього часу нібито спала: подивився на мою нудьгуючу, сонну моську і вийшов.

І це вся сімейна сварка?! А де гучний скандал із биттям посуду?

Так, іноді вранці я сама собі незрозуміла і, якщо я роблю щось неадекватне, тоді таким буде весь день. Уже співчуваю Даміану, бо коли я вмикаю пофігістку, то погано стає всім. А сьогодні був саме такий день...