Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Частина 11

Уже за хвилину мене скинули з гойдалки просто на траву. Вовк, чорний, величезний, вовк. І мокрий! Будь він проклятий придурок! Він почав струшуватися і я вже промокла цілком від такої величезної кількості води! Весь цей час вовк нависав наді мною. Яскраво-червоні очі намагалися зазирнути мені в душу. червоні як пелюстки червоних, соковитих троянд. Бррррр заворожує видовище. Коли він встиг скупатися? Минуло ж усього лише хвилин 10 від сили. І чому не перетворюється назад?

Хоча стоп, ух ти чорт, він же голий буде. нуууу вже ні, спасибі увольте! Не хочу я споглядати таке видовище.

І як на зло нібито прочитавши мої думки вовк почав перетворюватися назад. І вже за хвилину я була під прекрасним накачаним тілом. Шкода, що це тіло належить Адаму.

- Ти чого робиш придурок! Злізь із мене! - кричала я.

- Чого ти так кричиш?

- А ти сам подивися! Ситуація не з найкращих. - Пояснювала я. Хоча не те, щоб мені не подобалося його тіло, але, чорт забирай, ми в саду, він повністю голий, я в одній нічній сорочці. Що... може бути... краще? Хоча це ще як подивитися. Хоча краще не дивитися, а то ще щось запідозрить. Краще б його тіло віддали кому не будь іншому.

Але мої думки обірвав його голос:

-Так, що я там не бачив. - встаючи з мене, вимовив він.

Потроху я теж почала вставати з трави. І швидко ж прикрила обличчя руками.

- Ти чого? - спокійно запитав Адам.

- Тебе нічого не бентежить?

- Що?

- Ти голий, придурок!

- Ух ти чорт, - вимовив він і прикрився. Хоча думаю, він зовсім навіть і не соромився.

- Не бреши, що ти не помітив.

- Я й не брешу. Ти моя пара, я відчуваю це і просто не можу соромитися. Тим паче ти сама знаєш, що почуття сорому ми рідко відчуваємо.

- Ах ну так, - відмахнулася я.

- Ти, звісно, мені вибач, але в тебе нічого немає? Халатик, наприклад?

- Ох звісно мій господар! Ось так от, вас чекаючи ношу спеціально на вулицю з собою халати! У будинку тільки.

- Ну, ходімо до хати.

- Ага, і якраз розкажеш якого дідька ти тут забув.

Він кивнув і ми пішли в будинок.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно