Читати книгу - "До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)"

Я міг би зібрати чимало ще прикладів, та вдовольнився одним, так добре тобі знайомим.

Ф р а н ч е с к о

Як доречно! Немає потреби в інших прикладах, бо жоден інший не торкнув би глибше моє серце; надто що, попри всю відмінність, яка розділяє того, хто тоне, зазнавши корабельної аварії, і того, хто дістався безпечної гавані, чи, інакше, щасливого й нещасного, я пізнаю серед своїх штормів сліди твоїх давніх сум’ять. Через це, читаючи твою «Сповідь», я щоразу підпадаю під дію двох протилежних почуттів, а саме — надії та страху, і мною оволодіває враження, нерідко викликаючи сльози, ніби я читаю історію не чужих, а моїх власних поневірянь. Ну ось тепер, коли я геть відкинув намір сперечатись, веди далі свою мову, як вважатимеш за ліпше. Я слідуватиму за тобою замість іти наперекір.

А в г у с т и н

Не цього я домагаюсь. Тим часом як, за словами одного знавця, у надмірних суперечках губиться істина[36], помірні суперечки багатьох саме до неї приводять. Тому не слід, за прикладом ледачих і млявих, не розбираючи, ні приставати на все сказане, ні вперто заперечувати обґрунтовану істину, бо таке ставлення свідчить лише про незгідливу вдачу.

Ф р а н ч е с к о

Розумію і приймаю, і скористаюся з поради. Продовжуй.

А в г у с т и н

Отже, ти визнаєш за істину і за крок вперед у міркуваннях висловлену мною думку про те, що повне усвідомлення себе нещасним народжує готовність підвестись? Адже прагнення є передумовою спромоги.

Ф р а н ч е с к о

Я маю намір в усьому тобі вірити.

А в г у с т и н

Відчуваю, тебе й досі щось турбує. Відкрийся; скажи, хоч би що це було.

Ф р а н ч е с к о

Нічого мене так не вражає більше за те, що я досі, виявляється, не бажав того, чого, як мені здавалося, завжди прагнув.

А в г у с т и н

Ти й досі сумніваєшся; але щоб нарешті завершити цю тему, я визнаю, що іноді ти справді прагнув.

Ф р а н ч е с к о

То що на це скажеш?

А в г у с т и н

Чи не пригадується тобі рядок з Овідія?

Недостатньо бажати: пориванням досягнеш мети[37].

Ф р а н ч е с к о

Розумію; але мені здавалося, я палко прагну.

А в г у с т и н

Ти помилявся.

Ф р а н ч е с к о

Ймовірно.

А в г у с т и н

Щоб твердо переконатись, порадься зі своєю совістю. Вона досконало тлумачить чесноти, безпомилково і влучно оцінює справи і помисли. Вона скаже тобі, що ти ніколи по-справжньому не прагнув до спасіння, бо мляві порухи твоєї волі аж ніяк не відповідали силі небезпек, що тобі загрожували.

Ф р а н ч е с к о

Берусь, як наказуєш, допитувати свою совість.

А в г у с т и н

Що вона тобі свідчить?

Ф р а н ч е с к о

Що ти правду кажеш.

А в г у с т и н

Ми просуваємось вперед, оскільки ти починаєш прокидатись. Твоє становище одразу поліпшиться, щойно ти усвідомиш, яким кепським воно було.

Ф р а н ч е с к о

Якщо достатньо самого усвідомлення, гадаю, моє становище невдовзі не просто поліпшиться, а стане чудовим. Бо ніколи раніше я не усвідомлював так ясно, наскільки недостатнім було моє прагнення звільнитись і покласти край нещастю. Та чи ж достатньо самого прагнення?

А в г у с т и н

Достатньо, в якому розумінні?

Ф р а н ч е с к о

Для того, щоб мені більше нічого не треба було робити.

А в г у с т и н

Ти пропонуєш неможливе: щоб той, хто пристрасно чогось прагне, полишив справу на самоплив.

Ф р а н ч е с к о

Коли так, яка мені радість від того прагнення?

А в г у с т и н

На шляху, зрозуміло, треба подолати чимало труднощів. А прагнення до чеснот, як таке, вже містить у собі певні чесноти.

Ф р а н ч е с к о

Ти даєш мені підстави для великої надії.

А в г у с т и н

Заради того я розмовляю з тобою, щоб навчити надії та остраху.

Ф р а н ч е с к о

Навіщо острах?

А в г у с т и н

Радше, чому надія?

Ф р а н ч е с к о

Тому що, коли досі я докладав зусилля, щоб не стати геть лихим, то нині ти відкриваєш мені шлях до того, щоб стати по-справжньому добрим.

А в г у с т и н

Можливо, ти не здогадуєшся, наскільки важкий цей шлях.

Ф р а н ч е с к о

Який новий острах ти хочеш мені навіяти, згадуючи про труднощі?

А в г у с т и н

Пам’ятай, що «прагнути» — це одне-єдине дієслово, але воно містить у собі дуже багато всього.

Ф р а н ч е с к о

Ти лякаєш мене.

А в г у с т и н

Не згадуючи вже про складові бажання, значна частина яких викликає руйнацію заради досягнення бажаного!

Ф р а н ч е с к о

Не розумію, що ти маєш на увазі.

А в г у с т и н

Це бажання не може дійти вищого свого ступеня, доки не викоріниш у собі решту бажань. Ти розумієш, які численні та різноманітні людські бажання, а однак мусиш попередньо знехтувати ними всіма, і лише тоді стане можливим піднесення до вищого блаженства, бо недостатньою є любов того, хто одночасно любить щось іще, не дотичне до цього вищого.

Ф р а н ч е с к о

Я визнаю це положення.

А в г у с т и н

Але ж як мало є людей, що придушили б у собі всі пристрасті, які їм не тільки придушити, ба навіть перерахувати непросто; мало таких, які загнуздали б свою душу доказами розуму, які мають підстави сказати: я більше не залежу від плоті: «Все, що видавалося плоті приємним, огидне мені; я жадаю вищого щастя!».

Ф р а н ч е с к о

Такі люди рідкісні; тепер я розумію, якими труднощами ти мене страшив.

А в г у с т и н

І не стане високе бажання повним і вільним від перешкод, доки не згасне решта бажань; бо наскільки власне благородство душі тягне її до неба, настільки вагота плоті і земні спокуси тягнуть душу додолу, звідки й виникає одночасно і прагнення піднестись, і схильність чіплятись за земне, які одне одному протидіють, розриваючи душу навпіл.

Ф р а н ч е с к о

Що ж, на твою думку, слід вчинити, щоб душа, розбивши земні кайдани, піднеслась горі?

А в г у с т и н

До цієї мети провадять ті зосереджені роздуми, про які я згадав на початку, та невпинна думка про нашу смертну природу.

Ф р а н ч е с к о

Якщо не помиляюсь, ніхто з людей не переймається тим більше за мене.

А в г у с т и н

Чергова помилка — нова перешкода.

Ф р а н ч е с к о

Чому? Хіба я в чомусь тут збрехав?

А в г у с т и н

Я б висловився м’якше.

Ф р а н ч е с к о

Але в тому самому сенсі?

А в г у с т и н

Звісно, що не в іншому.

Ф р а н ч е с к о

Виходить, я не розмірковую про смерть?

А в г у с т и н

В кожному разі, не досить часто, і так неглибоко, що думка не сягає дна твоїх прикрощів.

Ф р а н ч е с к о

Я був переконаний в іншому.

А в г у с т и н

Зважаймо не на те, в чому ти був упевнений, а на те, в чому тобі слід бути впевненим.

Ф р а н ч е с к о

Якщо ти доведеш мені, що цього разу, вірячи собі, я знову помилявся, обіцяю, відтак ніколи більше не йняти собі віри.

А в г у с т и н

Я доведу