Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

не одразу, тому мозок не відстежує причинно-­наслідковий зв’язок. А ще куріння — це залежність, а залежність не є вибором, так просто її не подолати. Курці часто кажуть: «Я можу кинути будь-­коли! Уже тричі кидав», однак не усвідомлюють суперечливості своїх слів. Бо «кидають» назавжди, а якщо ні, то це називається «тимчасово припиняють». Приблизно як «арештувати» і «затримати». Припиняють і починають знову, бо мозок вимагає задоволення.

Я ніколи не пробувала курити тютюн, бо за перші 20 років життя надто часто ставала пасивним курцем: у комуналці, вдома, в гуртожитку, на університетському плацу. Канабіс не дуже зайшов, і все хочу якось повторити, хоча схиляюся до конопляної перепічки, а не ґанджі, бо відчуваю рефлекторну огиду до диму. Та все одно я можу збагнути відчуття людини, в якої є гарантоване задоволення і відведений на нього час, — вийти на перекур. Хай воно все горить. Ми віддаємо перевагу задоволенню тут і зараз, а не відкладеним на потім сподіванням на довге та якісне життя. Це можна зрозуміти. Я оце пишу з усією емпатією до курців, хоча не так давно сварилася з сусідкою, яка курить на сходах. Люди суперечливі.

Зараз я краще вдамся до калькуляцій. Людей можна лякати наслідками, а можна заманювати бонусами, які принесе відмова від куріння. Середня пачка цигарок у 2020 році коштувала 45 гривень. За рік людина, яка курить пачку на день, витрачає 16 425 гривень лише на цигарки. Це мало чи багато? Усе відносно.

Для когось це взагалі не гроші. А для когось у райцентрі — еквівалент кількох зарплат. Так, шановні успішні сноби, не всі в цій країні топ-менеджери чи програмістки, є й курці з невеликим прибутком. All inclusive у Туреччині — це 10 тисяч разом із квитками. Якщо ви курите по пачці на день, то за рік витратите на цигарки стільки само, скільки коштує понад 40 кілограмів охолодженого лосося (хоча можна знайти і дешевше). Тобто ви могли рік їсти червону рибу в режимі безліміту замість того, щоб курити. Інвестувати в майбутню пенсію — читайте колегу Любомира Остапіва[16] — можна, маючи бодай 1000 гривень на місяць. Тобто ці гроші можна було б примножити заради просеко через 20 років. Леле, рік куріння — це принаймні 20 сеансів когнітивно-­поведінкової терапії в тому центрі, куди я звертаюся.

Не куплені та не викурені 52 пачки цигарок еквівалентні купі цінних ресурсів, які працюватимуть на вас. А скурені 52 пачки цигарок працюють насправді проти вас. Я не просторікуватиму про фінанси і як планувати витрати, щоб ці умовні 45 гривень на день ішли на діло, а не як завжди.

Тютюн — це пастка. Багато курців добре знають про наслідки куріння, які зрештою настануть, хочуть покинути цю звичку, але купують нову пачку. Чи «стріляють» у колег. Тому, думаю, доречні тільки ті поради, які можна втілити.

• Якщо хочете покинути курити, то зверніться по фахову допомогу. Бо «просто припинити» через кілька місяців зазвичай виливається в «ну курю знову, а що, потім знову покину». Тобто це недієве.

• З’ясуйте з психотерапевтом, чому, крім залежності рецепторів на нейронах мозку, вам хочеться курити. Можливо, це спосіб соціалізації, прокрастинації, заспокоєння, створення іміджу. Розберіться з цим.

• Дізнайтеся свої тригери куріння. Це може бути оточення, стрес, голод, втома, керування авто, секс, пробудження. Ні, це не означає, що краще більше не втомлюватися, не кохатися і взагалі не прокидатися. Треба придумати, що робити натомість.

• Поговоріть з оточенням і попросіть підтримати чи принаймні не підбурювати викурити по одній.

• Кидайте курити сьогодні й назавжди. Клінічні дослідження свідчать, що так ефективніше, ніж ламати цигарки.

• Наразі найефективнішими заходами, що допомагають покинути куріння, є збільшення акцизів і фармакологічна терапія, зокрема нікотинові пластирі. За ліками звертайтеся до лікаря, а податки піднімуть і без нас.

• Ок, ви хочете курити і не збираєтеся кидати. Вас можна зрозуміти. Тоді не ризикуйте в інших сферах: тренуйтеся, правильно харчуйтеся, дотримуйтеся правила «один вечір — один келих», їжте переважно рослинні продукти, підтримуйте здорові вагу і тиск.

Хороша, практична і стисла настанова для охочих покинути куріння — за цим посиланням [42].

Насправді, я ще не все сказала, що могла. Тепер буде сумне.

Мій покійний батько мав дуже нещасливе життя, в якому не було сенсу і грошей, зате були розлад із гіперактивністю і дефіцитом уважності, депресивний розлад, розлад зловживання алкоголем, алкогольні психози, «легеневе серце», ХОЗЛ, атеросклероз, ішемічна хвороба серця та змішана форма васкулярної і спричиненої алкоголем деменції. Класичний український пацієнт, що потрапляє до лікаря на «швидкій» та отримує на виході пораду вести здоровий спосіб життя і перелік ліків завдовжки з правки до закону про землю.

Мені досі тривожно напередодні зимових свят і хочеться удати, наче вони для мене не існують, бо в дитинстві зимові канікули були марафоном скандалів, головний з яких припадав, звісно ж, на новорічну ніч. Мама та я ламали голови, як така добра і порядна людина, як тато, може бути водночас настільки агресивною, безголовою та безвольною.

Тато помер у 68 років після кількох інсультів. Перед цим 20 років, тобто з 8-го класу школи, я йому розповідала про холестерин, нейрони, печінку і легені, вмовляла змінити спосіб життя. Але нічого не вдалося. Тепер я розумію, чому — йому були потрібні передусім антидепресанти й психотерапія, а потім усе решта. Або навіть так: поведінкова корекція та метилфенідат у дитинстві, а потім антидепресанти і психотерапія. Але його дитинство припало на 1950-ті (добре, що вижив), а середній вік — на 1990-ті, які він ледве пережив. І ми всі поруч теж — ледве пережили.

Думаю, таких людей в нашій країні багато. Та я, на відміну від типових лікарів, воліла б пропагувати не просто недосяжний для таких пацієнтів здоровий спосіб життя, а вміння давати собі раду. Мій покійний батько не вмів, і його знищив його спосіб життя, що виник унаслідок. Якщо ж ми даємо собі раду, цигарки чи алкоголь будуть хіба доповненням і розвагою в житті, а не базовою потребою, яка водночас є наріжним каменем негараздів.

Почала за здоров’я, закінчила за упокій. Так буває.

3. Серце — не камінь. А шкода

Серце, серце, хворе на лихоманку, одужуй скоріше,

йди на поправку, ще стільки пекучої любові чекає на нас,

ще стільки прекрасних трагедій приховано від нас у відкритому морі.

Серце, серце, мені так радісно слухати, як ти