read-books.club » Фентезі » Проклята, Наталка Смеречинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Проклята, Наталка Смеречинська"

320
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Проклята" автора Наталка Смеречинська. Жанр книги: Фентезі / Міське фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 51
Перейти на сторінку:

Питання було риторичним, а дівчина в цей час наблизилася до нас і глянувши дуже гнівно на мене та Алісу різко сіла Владу на коліна, навмисне відштовхнувши подругу.

- Дякую, коханий, що запросив мене – сказала «інста-діва» трохи писклявим голосом та швидко обнявши шию хлопця, що не чекав атаки,  вп’ялася в його губи поцілунком.

Я відвернулася, щоб не дивитися на це. Мені здалося, що я підглядаю за чиєюсь брудною білизною, або за сімейним скандалом. А ставати свідком і тим більше учасником зовсім не хотілося.

- Тебе сюди ніхто не звав!

 Алісу явно злила нахабна поведінка дівчини та вона її просто проігнорувала. Відірвавшись від Влада красуня знову звернула увагу на мене:

- Привіт, я Діана, дівчина Владислава. – з ноткою зухвалості в голосі заявила мені "модель"- А ти хто? Я не пам’ятаю у тебе таких «подруг»,  Влад. Раніше смак тебе не підводив!

- Діана, негайно припини! – суворо наказав красуні Влад  й  відірвавши її руки від своєї шиї, спихнув з колін власну подружку - Пішли поговоримо  без зайвих свідків!

- Навіщо?! – Діана була явно на межі істерики – Щоб твоя суч..а сестра могла спокійно підкладати  під тебе всяких страховиськ, кшталт цієї?!

Дівчина ткнула в мене пальцем.

-  Закрий свого рота!- це вже не витримав  Макс, що завжди дуже болісно сприймав все, що стосувалося його «богині».

В цей час Влад уже встиг піднятися й обхопивши Діану за талію спробував потягнути дівчину на вихід. Та вона не збиралася відступати. Почала натурально вириватися з рук хлопця і зашипіла як змія:

 - Я нікуди звідси не піду!  А ти..- це вже було сказано до мене – Ти  його не отримаєш!

І ця божевільна кинулась на мене. Я відсахнулася і злякано втиснулася в спинку дивана. Ні, не тому що боялася втратити волосся та отримати розшарпане обличчя(хоча це теж). Але самим моторошним було те, що на мить  тонкі, наманікюрені пальчики Діани, що тяглися до мене, перетворилися на  страшні пазурі, а її чорні очі враз заполонило знайоме, білесе молоко.

О, Господи!

Та реакція Влада була миттєвою. Він перехопив свою дівчину  прямо в повітрі й вже зовсім не церемонячись потягнув на вихід. Вона верещала й погрожувала і все ж таки примудрилася дістати  мене.  Схопивши склянку з якимось алкогольним коктейлем зі стола «інста –діва» дуже влучно поцілила її в мене.

Важка склянка  вдарила в груди й вся сумнівна рідина блакитного кольору облила мене з ніг до голови й навіть потрапила в ліве око.

  Я скрикнула і підскочила з дивану почавши терти пошкоджений орган.

- Лєн, що? Куди потрапило? Ти як? Де болить?- поруч забігала перелякана Аліса. Біль перехопив подих і я могла тільки микати, але все ж таки видушила з себе «Очі!»

- Швидко до туалету! – наказала мені подруга і потягла за лікоть.

Я пішла за нею майже наосліп, але до вбиральні ми не дісталися, оскільки на дорозі у нас виникла розлючена адміністраторка.

- Я зараз поліцію викличу!- зразу ж заявила вона – Ви маєте відшкодувати те що наробила ваша подружка!

- Вона нам не подружка! – відрізала Аліса і спробувала пройти далі та працівниця клубу  не дала.

- Я все бачила! Ви явно знайомі..

- Макс! – голосно позвала залицяльника Аліса – Допоможи Лєні, поки я буду тут розбиратися.

Хлопець тут же опинився поруч, схоже він йшов за нами, і взявши мене під лікоть повів далі. А подружка залишилася сваритися з невдоволеною тіткою.

Ми  занурилися в вузький коридор, що вів до вбиралень.

- Ти як? - Трохи нервово запитав мене Макс, постійно озираючись. Явно переживає, чи не скривдить хтось його любов.

- Нормально! – махнула я рукою – Зараз промию око і все пройде. Я справлюся сама, йди!

Вирішила бути милосердною і відпустити хлопця. Ай, справді, чим він мені допоможе? Око вже натурально текло й горіло вогнем. Та й відчувала я себе препогано, а отже не дуже раділа свідкам власного ненайкращого стану. Хотілося забитися десь в куточок і поплакати від жалю до себе.

 - Точно?

 Макс ще трохи сумнівався, але я запевнила його, що буду в порядку і хлопець пішов.

Штовхнувши двері  туалету  я  завалилася туди й зразу ж кинулася до умивальника. Холодна вода принесла полегшення, але око все одно боліло. Я простояла над краном хвилин двадцять, не менше, доки остаточно не переконалася, що весь алкоголь вимитий.

Вмившись і вимкнувши воду я підвела обличчя і глянула не себе в дзеркало. Справжня героїня фільму жахів, ось якою я була! Одяг вогкий, пом’ятий і в бруді, обличчя перекошене, одна сторона трохи припухла. Так ретельно нанесений макіяж не витримав випробувань і не дивлячись на те, що був водостійкий, здався і поплив. Одне око було червоне, як у вампіра, а інше скляне від сліз.

Красуня, одним словом! Цей вечір уже просто не може бути гіршим!

О, як же я помилялася! Може, ще і як може!!!

Розуміння того, що я заскочила не в ті двері й потрапила до чоловічого туалету прийшло разом з голосами за дверима. Теж  чоловічими голосами!

Я не думала, я діяла на інстинктах і рвонула до одної з кабінок, щільно зачинивши її на клямку і затихнувши там  мишкою.

Ще однієї ганебної ситуації  сьогодні  я не переживу! Нехай ці хлопці підуть і тоді я нишком вийду з туалету і так же тихенько покину клуб, вибачившись  потім перед Алісою  по телефону.

Двоє невідомих хлопців зайшли до вбиральні весело про щось балакаючи.   Один з них підійшов до моєї кабінки й спробував відкрити двері. Я закусила губу молячись, щоб йому це не вдалося і мене почули.

- Ця, мабуть, не працює!

І хлопець відійшов від дверцят за якими ховалася я. Далі почувся сміх і журчання води. В решті решт хлопці помили руки й пішли. Зачекавши ще з пів хвилинки й впевнившись, що нікого  в туалеті немає, я клацнула замок на дверях і вже збиралася нишком вийти з приміщення, як знову почулися кроки. Я притримала дверцята рукою і затихла.

1 ... 13 14 15 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проклята, Наталка Смеречинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проклята, Наталка Смеречинська"