Читати книгу - "21 спосіб мислити креативно"

Ця група трансформує наявну інформацію за допомогою записування, подрібнення, поєднування або маніпулювання й відкриває нові точки дотику з метою розв’язання проблем. Відштовхуючись від цих точок дотику, ми можемо перестрибувати від однієї ідеї до іншої, аж поки не знайдемо потрібну. Так само як використовуємо камені у воді, щоб перейти річку, ми можемо використати ідеї, щоб дістатися мети – розв’язання нашого завдання.

Прийом: зміна звичних припущень.

Короткий опис: як віднайти ідеї з допомогою зміни звичних припущень.

Прийом: складання списку характерних ознак.

Короткий опис: як отримати нову ідею, відштовхуючись від характерних ознак завдання.

Прийом: роздроблення.

Короткий опис: як отримати ідею за допомогою роздроблення завдання на два і більше складники, а тоді знову зібрати їх докупи в інші способи.

Прийом: складання схеми ходу думок.

Короткий опис: як скласти схему ходу думок так, що викресати нові ідеї.

Прийом: ставлення запитань.

Короткий опис: як маніпулювати тим, що є в наявності, аби отримати щось інше.

Усі воєнні дії ґрунтуються на обмані.

Праворуч на малюнку А зображено однакової довжини дві лінії, обмежені схожими на стрілки кутами. На малюнку В кути на одній з ліній повернуті в протилежний бік, що змінює наше сприйняття і створює ілюзію, нібито одна з ліній коротша. Але це не так: виміряйте її і побачите, що обидві лінії однакові. Лінії не змінилися – змінилося наше сприйняття.

На малюнку А кути на кінці ліній ніби розширюють потенційно обмежений простір. Якщо їх повернути в протилежний бік, то здасться, ніби площа звужується й обмежується, і це змінює наше сприйняття довжини ліній.

Просте перевертання кутів докорінним чином міняє те, що ми бачимо на зображенні. Такі самі зміни сприйняття відбуваються після зміни наших усталених патернів мислення з метою розв’язання різних проблем і ситуацій. Коли Генрі Форд почав займатися виробництвом автомобілів, то звичним патерном мислення було, що підприємець має «наближати людей до роботи». Він змінив такий підхід на «наближати роботу до людей» і досяг своєї мети, створивши складальний конвеєр.

Уявіть собі, що ви будуєте будинок і використовуєте «метр» на один сантиметр коротший. Якщо ви думатимете, що це звичайний метр, і використаєте його в будівництві, то отримаєте неправильну висоту стель, неправильні розміри дверей і вікон. Якщо ж ви почнете з перевірки «метра», таких проблем не виникне. Це все стосується й усіх інших проблем: якщо ви починаєте з хибних вихідних посилань, то це призведе до неправильних розв’язань.

Інколи наші припущення здаються настільки ґрунтовними, настільки фундаментальними, що ми навіть не думаємо про їхню достовірність. Візьмімо для прикладу малюнок на наступній сторінці. Ми вважаємо, що дальня від нас фігура, яка нічим не відрізняється від сусідніх, насправді має бути більшою за інші, бо предмети та люди на відстані здаються меншими. Але в цьому випадку таке припущення хибне. Виміряйте фігури лінійкою, і ви побачите, що всі вони однакові.

Багато припущень вважалися правильними протягом сторіч. Але це ще не гарантує їхньої достовірності й не підтверджує їхньої достеменності. Час від часу припущення виставляє напоказ своє фальшиве обличчя, яке ми приймаємо за щось непорушне – за істину, яку неможливо піддати сумніву.

Не відриваючи руки, з’єднайте дев’ять точок не більше, ніж трьома прямими лініями, які проходять через усі дев’ять точок.

Переважна більшість людей робить одразу два припущення: (1) лінії не повинні виходити за межі квадрата, і (2) лінії мають проходити через центр точок. Але жодну з умов не згадано у завданні, а щойно ви поставите під сумнів ці умови, то завдання розв’яжуться доволі легко (див. розв’язок далі).

Розповідають, що Томас Едісон, коли збирався когось найняти на роботу, то запрошував претендента до себе на обід. Якщо гість солив суп, ще його не скуштувавши, то Едісон не брав його на роботу. Він не наймав до себе на роботу людей, у чиїх діях і думках було надто багато припущень зі щоденного життя. Едісонові були потрібні люди, які ставили під сумнів звичні для всіх припущення.

Проблеми часто оповиті припущеннями, які заважають креативному мисленню. Припустімо, ви кажете архітекторові будинку, що вам подобаються зручні круглі ручки на дверях між кухнею та вітальнею. Таке бачення демонструє припущення, що відповіддю на сполучення між двома кімнатами вже є двері, а не якийсь спеціально спланований простір, дизайн або спосіб приготування їжі та подачі її до столу. Припущення, нібито кругла ручка – розв’язання завдання, одразу обмежує велику кількість інших можливостей.

Я звертаю так багато уваги на потребу піддавати сумніву вихідні припущення для того, щоб показати: будь-яке вихідне припущення може бути піддане сумніву. Наприклад, багато хто вважає, що неможливо з’єднати однією прямою лінією всі дев’ять точок на малюнку на попередній сторінці. Але виявляється, що можливо, до того ж, існує кілька різних способів: один із них полягає в тому, щоб вирізати всі точки, вишикувати їх у пряму лінію, а тоді провести через них лінію (див. мал. нижче); другий спосіб: намочити широкий пензлик у фарбі й провести ним поверх усіх точок.

Багато речей не слід приймати як самі собою зрозумілі, і мета не в тому, щоб показати, мовляв, хтось має час на постійні суперечки, але наголосити, що не повинно бути нічого недоторканного. Щойно ми це усвідомимо, перед нами вимальовуються шляхи до розмаїтих відкриттів. Уявіть собі, що ви стрибнули в озеро, яке всі вважали таким, що замерзає, а воно виявилося наповненим теплою водою. Допоки не стрибнете, цього не знатимете достеменно.

Щоб змінити завдання:

1. Сформулюйте завдання.

2. Запишіть вихідні припущення.

3. Спробуйте піддати сумніву свої найголовніші припущення.

4. Кожне з припущень змініть на протилежне й запишіть.

5. Складіть список інших точок зору, які можуть стати вам у пригоді.

6. Запитайте себе, як реалізувати альтернативне припущення. Складіть список з якомога більшої кількості точок зору та ідей.

Довгий час вважалося, що точні показники стану організму людини, такі як серцебиття, дихання, температура тіла, наявність небезпечних газів тощо, можна отримати, якщо людина не рухатиметься і за допомогою проводів буде підключена до медичного обладнання.

Група лікарів у військово-морському флоті США поставила під сумнів таке припущення і спільними зусиллями придумала спосіб отримання показників життєдіяльності поранених бійців у режимі реального часу на полі бою. Така інформація надходить телекомунікаційним зв’язком до лікарів у мобільних шпиталях. А тоді медичні працівники, лікарі та члени медичних загонів вживають заходів з порятунку найважче поранених бійців. Завдання полягало у віднаходженні способу відстеження показників життєдіяльності морських піхотинців безпосередньо під час бою.

Військово-морський флот США профінансував дуже оригінальне дослідження, яке провели в Технічному університеті штату Джорджия. Цим проектом керували д-р Сендерсон Джаяраман і Санґмі Парк, а мета полягала в дослідженні синергії між виробництвом текстилю та комп’ютерними технологіями. Спільними зусиллями їм вдалося концептуально з’єднати одяг і комп’ютери з метою створення «розумної сорочки».

«Розумна сорочка» – це футболка, у тканину якої вплетені оптичні й провідні волокна з сенсорами.