read-books.club » Фантастика » 220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов 📚 - Українською

Читати книгу - "220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов"

130
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "220 днів на зорельоті" автора Георгій Сергійович Мартинов. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 55
Перейти на сторінку:
важливий факт, а саме: в її атмосфері не тільки існує кисень, але його навіть багато; а це дало змогу зробити висновок, що на поверхні Венери є рослинний покрив, бо наявність вільного кисню важко пояснити чим-небудь іншим. А це, в свою чергу, доводить наявність життя.

— Рослинного, — сказав Камов.

— Ви хочете сказати, що тваринного життя там нема? — спитав я.

— Я хочу тільки підкреслити, що слова Костянтина Євгенійовича про наявність життя на Венері не треба розуміти так, що на ній існує таке саме життя, як на Землі, — відповів Камов.

— Але ж можуть там існувати найпервісніші істоти, наприклад, в океанах?

— Можуть, але не обов'язково. Наука вважає, що коли де-небудь існують умови, які сприяють виникненню життя, то життя там, так чи інакше, а виникає. На Венері такі умови існують і, як можна тепер з певністю сказати, вони вже призвели до виникнення життя в формі рослин, але чи набуло це життя інших відомих нам форм, — сказати, звичайно, не можна.

— Але якщо там є ці форми, чи зможемо ми виявити їх?

— Це залежить від Сергія Олександровича і од вас, — відповів Пайчадзе. — Чим більше наблизиться корабель до поверхні планети, чим краще зафіксуєте на фотоплівку все бачене, тим легше буде відповісти на ваше запитання.

Я поцікавився, скільки часу ми пробудемо в атмосфері Венери.

— Не більше десяти-дванадцяти годин — відповів Камов. — Я думаю, — звернувся він до Бєлопольського, — скерувати корабель так, щоб увійти в атмосферу на лінії термінатора4 і пролетіти через усю денну половину. Якщо обертання планети справді таке повільне, як припускають, то на це потрібно буде не більше десяти годин. Може статися, що хмари доходять аж до самої поверхні планети, і ми, таким чином, опинимося в густому тумані. В цьому випадку ми пробудемо в атмосфері Венери рівно стільки, скільки потрібно буде Борисові Миколайовичу на його знімки. Вам, — знову звернувся він до мене, — треба приготуватися до такої обстановки. Доведеться знімати в інфрачервоному промінні, а я подбаю, щоб шар туману, що відділяє нас від поверхні, був якомога тоншим.

— В тумані легко налетіти на які-небудь гори, — зауважив Бєлопольський.

— Риск, звичайно, є, але не такий вже й великий. Я сподіваюся, що радіопрожектор попередить про перешкоду заздалегідь.


ЗОРЯНИЙ КАПІТАН

Ральф Бейсон, співробітник газети «Нью-Йорк таймс», вбіг до кабінету Чарльза Хепгуда, задихаючись від хвилювання. Він не сів, а впав у крісло біля письмового стола хазяїна і, важко дихаючи, сказав тільки одне слово:

— Полетіли!..

Хепгуд поклав перо і, зсунувши брови, пильно подивився на Бейсона.

— Як ви сказали? — повільно запитав він.

— Вони полетіли. Я тільки що чув по радіо. Сьогодні о десятій годині за московським часом зореліт Камова взяв старт!

Хепгуд вийняв хусточку і витер лоб.

— Куди? — спитав він охриплим голосом.

— На Марс. Нас випередили.

— На Марс? — Хепгуд кілька хвилин дивився на Бейсона, щось розмірковуючи. — Це дивно, Ральф! — сказав він. — Що Камов збирався на Марс, я знаю, але ця планета тепер в незручному положенні для польоту на неї з тією швидкістю, яку повинен мати, по-моєму, зореліт Камова. Тут щось не так! А не було сказано, коли вони думають повернутися?

— На початку лютого наступного року і навіть більш точно — 11 лютого. Крім того, передавали, що Камов має намір оглянути по дорозі Венеру.

Хепгуд підвів брови.

— Он як! Навіть Венеру?.. Побачимо!

Він узяв циркуль, логарифмічну лінійку, аркуш паперу і, розстеливши його на столі, почав креслити схему сонячної системи. Бейсон, вставши з крісла, стежив за його рукою.

— Ось положення Землі, Марса, Венери на сьогодні,— сказав Хепгуд. — А отут, дивіться, Ральф, буде Земля в день їхнього повернення, тобто 11 лютого. Не торкаючись поки що питання про швидкість їхнього зорельота, можна припустити таку найекономічнішу траєкторію польоту. — Хепгуд провів на аркуші пунктирну лінію. — А звідси виходить…

Він замовк і поринув у обчислення.

Бейсон терпляче ждав результатів. Щоб не заважати Хепгуду, він знову сів у крісло і взяв у руки тільки що зроблене креслення. Позбавлений фантазії, він не міг збагнути всієї грандіозної величі того, що було зображено на цьому невеличкому аркуші паперу. Йому здавалося дуже простим здійснити шлях, намічений тонкою пунктирною лінією, по якому, з кожною секундою віддаляючись од Землі, летить зараз російський зореліт. Він пригадав почуте по радіо прізвище журналіста, який бере участь у польоті, — Мельников — і ледве стримав бажання розірвати креслення.

Все пропало… Всі плани загинули… Гроші і слава, які були, здавалося, твердо забезпечені, безповоротно втрачено…

Він тупо дивився на білий аркуш, не підозріваючи, що тримає в руках майже точну копію рисунка, зробленого Камовим два місяці тому в Москві.

Минуло півтори години.

— Звідси випливає, — сказав Хепгуд, продовжуючи фразу, неначе не було ніякої паузи, — що їхня швидкість повинна бути не менше двадцяти восьми кілометрів на секунду, при умові — не спускатися на поверхню ні Венери, ні Марса. Більше ніяк їхній маршрут здійснити не можна, а іншого я не можу собі уявити. Не думав, що вони зуміють добитися такої швидкості.

— Ви багато чого не думали, Чарльз! — Бейсон не приховував злості. — Камов не вперше пошив вас у дурні.

— Не журіться, Ральф! Ще не все втрачено! Ми ще можемо боротися з ними. Ще є надія!

— Яка? Я її не бачу. Ваш зореліт, швидкість якого менша…

— Двадцять чотири кілометри.

— Не може догнати Камова, — закінчив Бейсон.

— Догнати не може, — спокійно сказав Хепгуд, — але перегнати, я думаю, зможе.

Бейсон розгублено подивився на

1 ... 13 14 15 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "220 днів на зорельоті, Георгій Сергійович Мартинов"