read-books.club » Сучасна проза » Чарівні казки 📚 - Українською

Читати книгу - "Чарівні казки"

173
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чарівні казки" автора Марі Катрін Д'Онуа. Жанр книги: Сучасна проза / Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 39
Перейти на сторінку:
нагородила усім, чим могла. Щодо другої королівни, то марно король назвав її ім’ям однієї із своїх провінцій, якось непомітно всі призвичаїлися називати її Нелюбою, досить жорстоко протиставляючи сестрі.

Коли обом королівнам виповнилося по дванадцять років, Страхітлива захотіла віддалити їх від двору для того, казала вона, щоб пом’якшити ненависть і любов, які їх розділяли. Осяйна дозволила Страхітливій розпоряджатися, бо була певна: ніщо не зможе завадити прекрасній Любій царювати у королівстві батька і в усіх серцях. Ще при народженні фея наділила її такою чарівністю, що досить було одного лише погляду на прекрасну королівну, аби впевнитися в цьому. Король, намагаючись пом’якшити ненависть Страхітливої до його дому, вирішив підкоритися.

Отже, він відіслав обох дочок у супроводі молодого й шанобливого почту в чарівний замок, розташований на кордоні володінь; він називався замком Портретів. То було місце, гідне вченої феї, яка спорудила його чотири тисячі років тому: з прекрасними садами і алеями для прогулянок, дивовижною нескінченною галереєю портретів усіх королевичів і королівен своєї та сусідніх держав. Ледве їм виповнювалося п’ятнадцять років — портрети їхні були вже готові й написані з такою майстерністю, яка під силу тільки чарівниці. Це диво мало тривати до тих пір, поки до цього замку не приїде найпрекрасніша на світі королівна.

Галерею розділяли два просторих і розкішних покої, де оселилися юні королівни. У них були спільні вчителі, вони мали однакове виховання, чарівну Любу не вчили нічому такому, чого б не викладали і сестрі, однак Страхітлива приходила давати тій окремі уроки, які псували все добре, а Осяйна, зі свого боку, також з’являлася в покоях Любої, щоб своїми настановами зробити її гідною загального захоплення.

Королівни провели в цьому замку, далеко від двору, три роки. Одного разу вони почули дивний шум, а потім полилася найприємніша музика. Вони оглянули все навкруги, щоб знайти джерело чарівних звуків, і, нарешті, помітили три портрети, які зайняли на стінах галереї місця, ще мить перед тим порожні.

Два амури увінчували перший портрет квітами, один із них розглядав його з усією увагою, якої той був вартий, і, здавалося, забув через це випустити стрілу, що вже лежала на натягнутій тятиві лука. Другий тримав маленький сувій з такими віршами:

Усіх чеснот вінець у мить появи У дар природа Любій піднесла, Від грацій — розум і чарівність у прикрасу, Ще й пояс свій Венера віддала.

Проте і без них легко було впізнати прекрасну Любу, бо портрет відтворював усі її риси і ту чарівливу грацію, яка привертала до неї усі серця. Її округле лице було на диво біле, його освіжав найпрекрасніший на світі рум’янець. Вона мала прегарне біляве волосся і блакитні очі, котрі палали таким яскравим полум’ям, що всі, хто бачив королівну, вважали: Осяйна могла б і не наділяти Любу тим, чим та володіла від природи. Здавалося, сама Венера нагородила її своєю усмішкою.

Цей божественний портрет містився в одному кінці галереї, поряд, на другому портреті, була зображена Нелюба: теж білява, теж не позбавлена вроди, але портрет її, подібний до неї самої, нічим не приваблював. Знизу золотими літерами були викарбувані слова:

Вродливих рис Нелюбої замало, Щоби серця людей завоювать. Нащадки, знайте, що красивий вигляд — Пустий без розуму й люб’язності принад.

Ці два портрети цілком захопили увагу обох сестер і молодих придворних, та раптом Люба, залишивши іншим насолоду милуватися ними, глянула на третій портрет, що з’явився одночасно з її власним у протилежному кінці. На ньому був зображений юний королевич, здавалося, у тисячу разів прекрасніший за самого Амура. Його чорне волосся хвилясто спадало на плечі; очі світилися розумом, а увесь вигляд — чарівністю. Під портретом стояв напис: королевич Галантного острова.

Врода незнайомого принца, вразивши всіх присутніх, особливо зворушила прекрасну Любу; її молоде серце охопило незнане досі щемке почуття, і навіть Нелюба, глянувши на портрет прекрасного королевича, відчула пристрасть, яку ніхто й ніколи не відчував до неї самої. Ця подія нікого не здивувала, бо тут всі звикли до подібних чудес. Король і королева, приїхавши провідати дочок, замовили чимало копій їхніх портретів і розіслали до всіх сусідніх королівств. Щоразу, коли Люба залишалася сама, вона вирушала до портретної галереї, зваблена підсвідомим бажанням — бачити зображення королевича Галантного острова: воно полонило всю її увагу.

Нелюба, не маючи з сестрою нічого спільного, крім постійного прагнення милуватися портретом королевича, теж проводила в галереї майже весь свій час. Пристрасть, що народилася в її серці, так посилила ненависть Нелюбої до прекрасної королівни, що, не знаходячи способу якось зашкодити їй, вона невпинно просила Страхітливу помститися сестрі за її чарівність. Жорстока фея ніколи не пропускала нагоди вчинити зло. Отже, слідуючи своїй природній схильності і проханням Нелюбої, вона зустрілася з прекрасною королівною, коли та гуляла на березі річки біля підніжжя замку Портретів.

«Іди! — вигукнула Страхітлива, доторкнувшись до неї паличкою з чорного дерева. — Іди, біжи берегом цієї ріки до того дня, поки не зустрінеш людину, котра б ненавиділа тебе так люто, як я; до того часу ніде на землі ти не знайдеш спокою».

Почувши цей жахливий наказ, королівна залилася сльозами, та якими сльозами! У всьому світі лише серце Страхітливої могло лишитися байдужим, споглядаючи їх. Осяйна поспішила на допомогу прекрасній і нещасній Любій.

«Не сумуй, — сказала вона, — подорож, на яку прирекла тебе Страхітлива, закінчиться приємною подією, а до того дня ти зустрінеш на своєму шляху самі лише розваги».

Після цього напуття Люба вирушила в дорогу, шкодуючи лише за тим, що більше не побачить прекрасного портрета королевича Галантного острова, але не наважилась розповісти феї про цю прикрість. Отже, вона вирушила в путь і, здавалося, все навкруги відгукується на її привабливість. Лише Зефір панував у тих місцях, де йшла прекрасна королівна. Всюди зустрічала вона німф, готових слугувати їй з

1 ... 13 14 15 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівні казки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чарівні казки"