Читати книгу - "Людина дивиться в завтра"

Чому б не використати крижані брили й не перетворити їх знову у звичайну воду? Тепер ця «консервована» вода лише заважає, судноплавству. Айсберг підступний, він майже весь занурений в океан, і зустріч з ним спричиняє катастрофи. Навіть сучасні кораблі, обладнані радіолокаторами та ехолотами, не застраховані від неприємностей, плаваючи в полярних водах.

Скориставшись айсбергами, ми не завдамо шкоди природі, а посушливі землі одержать потрібну їм воду. Основними споживачами айсбергів, певно, стануть пустелі Австралії, Південної Африки та посушливі райони Америки.

Як же доправити крижану гору до берегів цих континентів? Пропонують скористатися попутною течією. Після того як буде знайдено відповідне крижане громаддя (а в Антарктичному басейні айсберг як звичайно має десятки кілометрів завдовжки), судна-мисливці за айсбергами візьмуть громаддя на буксир. Зробити це не так важко «у воді крижана гора втрачає частину своєї ваги. Судна відбуксирують свій вантаж туди, де його підхопить течія. Вона зрештою й доведе айсберг до мети. Далі залишиться тільки спорудити навколо криги закритий басейн і брати з» нього прісну воду.

Добувати прісну воду з айсбергів «найпростіший і порівняно дешевий спосіб. Та для цього годиться й солона вода Океану. А її ж там величезні запаси. Можна було б задовольнити всі потреби людства у воді, не боячись, що Океан обміліє. А нині виходить парадокс: жителі Токіо, приміром, мучаться від спраги, а неподалік «безмежний водяний простір.

Для опріснення води користуються іонітами, іонно-обмінними смолами. Молекула іоніту складається із заряджених частинок протилежних знаків. Деякі з них здатні переходити в розчин і мінятися місцями з іонами розчиненої речовини. Крихітка іоніту притягує Іонізовані атоми і тим самим очищає воду.

Створюється можливість розв’язати нарешті проблему води, щоб не було загрози «водяного голоду».

Протягом кількох років вчені працюють над створенням ефективної системи опріснення морської води за допомогою ядерної енергії.

Замислюються інженери й над проектами перетворення самого Океану та деяких внутрішніх морів.

Катастрофічно швидко міліє Каспій. Обриси його щорік змінюються. Що ж робити? Чи можемо ми допомогти йому? Це завдання велетенських масштабів, бо належить реконструювати величезне водоймище, площею близько трьохсот вісімдесяти тисяч квадратних кілометрів. Зберегти це море і його багатства конче необхідно.

В Каспії добувають чимало цінних солей. Води його дуже багаті на осетрову рибу. А прикаспійські сади, баштани та виноградники дають високі врожаї. Крім того, Каспій «важлива транспортна магістраль.

Та рік у рік нижчає рівень моря, міняються природні умови прилеглих до нього районів. Каспій треба рятувати. Тому інженерна думка намагається знайти вихід.

Ось один із проектів.

Звести дамбу й розділити море на дві частини «північну, до якої впадає Волга, і південну. Тоді північна частина не мілітиме «там вистачить тієї води, що несуть річки. Південна ж частина поступово висохне. Цей проект, до речі, не дуже вдалий. Неприйнятна й інша пропозиція: осушити затоку Кара-Богаз-Гол. В цьому разі припинилося б нагромадження цінної хімічної сировини у затоці «глауберової солі.

Є й ще один план «дати Каспію воду за рахунок північних рік, створивши Камсько-Вичегодсько-Печорське водосховище. А щоб не завдати шкоди Печорі та Вичегді, доведеться побудувати кілька гідровузлів. Вони допоможуть підтримувати в цих ріках судноплавство й дадуть електрику північним районам.

Виникла також ідея перетворення Азово-Чорномор’я. Тоді можна було б здолати посуху на півдні України та в північній частині Криму, зросити Прикаспійську низовину, зробити ще теплішим Чорноморське узбережжя.

Для цього в дельті Дунаю треба звести греблю, а в морі «довгу земляну дамбу, яка перепинить шлях водам Дунаю, Дніпра та Південного Бугу і спрямує їх до сусіднього Азовського моря. Воно, в свою чергу, буде відрізане греблею від Чорного моря і перетвориться на прісне водоймище.

Чорне море почне міліти, та йому на порятунок прийде Середземне. Теплі води, що прилинуть звідти, змінять клімат Кавказу й Туреччини, субтропіки займуть тут ще більшу площу.

Є й така думка. «Урізати» Середземне море, щоб вивільнити сотні тисяч квадратних кілометрів землі, зробити з Європи, Азії та Африки єдиний континент і, скориставшись різницею в рівнях води, одержати величезну кількість електроенергії. Греблі на Гібралтарі та Дарданеллах відрізали б Середземноморський басейн і від Атлантики, і від Чорного моря. Він почав би висихати, звільняючи суходіл.

Невпізнанно змінилася б географія цих районів. Подекуди з’єдналися б острови, щезла б майже вся Адріатика, стали б вужчі протоки. А тим часом споруджували б греблі між великими островами та берегом. Море було б поділено на дві частини. До колишніх портових міст довелося б підвести канали, переобладнати Суец, реконструювати Корінфський канал. І кругом, де тільки вигідно, виникли б гідростанції «на Гібралтарській та Дарданелльській греблях, поблизу Сицилії, в гирлах італійських річок «Ебро та По, африканського Нілу.

План грандіозний, і він, безумовно, матиме вплив на клімат Південної Європи, Північної Африки, Ближнього Сходу. Знову ж таки постає питання «який саме? Та відповісти на нього поки що неможливо. Тому керуватимуться досвідом переобладнання Червоного моря.

Це море «з погляду географа та гідролога «молодший брат Середземного. Воно сполучається з океаном через протоку Баб-ель-Мандеб. Його так само, як і Середземне, живлять не річки, а океан. Ось чому тут можна, перекривши протоку, відвоювати суходіл. Заодно море дасть енергію та хімічну сировину «адже, випаровуючись, надто солоне Червоне море полегшить добування різних солей.

Можна було б переробити й Балтику, перетворивши Балтійське море на велетенське прісноводне озеро. Для цього треба побудувати три греблі, закривши ними три датських протоки між Скандинавією та Ютландією і двома островами, що розташовані на шляху до Атлантики.

Воді тут залишили б вихід тільки в Атлантичний океан. Тоді Балтійський басейн поступово промився б прісною водою річок, які в нього впадають. Змінився б клімат Прибалтики, з холодного та вогкого він став би тепліший і сухіший. І, до речі, острови мали б зручне сполучення з материком «на греблях проклали б автостради.