Читати книгу - "Книга про причини"

universalis prima (Першопричина чи Бог як творець). Термін вказує радше на структуру єрархічної діяльності. Одразу в тексті стверджується єрархічна структура каузального порядку дійсності. Слово universalis у цьому фрагменті вказує на різновид вищих причин. Очевидно, що теорії причин у «Книзі» й у «Метафізиці» Арістотеля суттєвим чином відрізняються. Це ставило латинських коментаторів перед серйозними герменевтичними викликами. Середньовічні схоласти довгий час дискутували про те, який саме різновид Арістотелевих причин належить приписувати Богові. У самого Стагірита Бог урухомлює світ через цільову причину: він притягує до себе всі речі і події світу, як коханець притягує закоханого. «Тому він урухомлює як предмет любовного бажання» (κινεῖ δὴ ὡς ἐρώμενον, movet autem ut amatum) (Metaphysica XII, 1072 b5). ">[87].

2. Отож коли універсальна друга причина позбавляє річ своєї сили, універсальна перша причина [натомість] не позбавляє її своєї сили.

3. А це тому, що універсальна перша причина діє на спричинене другою причиною ще до того, як на нього діятиме універсальна друга причина, котра йде після першої.

4. Отож коли друга причина, яка йде опісля[88], учиняє спричинене, то її дія не є незалежною від першої причини, яка понад нею[89].

5. І коли друга причина відокремлюється від спричиненого, що йде після неї, від нього не відокремлюється перша [причина], яка понад нею, бо вона — причина його.

6. Et nos quidem exemplificamus illud per esse et vivum et hominem.

7. Quod est quia oportet ut sit res esse in primis, deinde vivum, postea homo.

8. Vivum ergo est causa hominis propinqua; et esse causa eius longinqua.

9. Esse ergo vehementius est causa homini quam vivum, quoniam est causa vivo quod est causa homini.

10. Et similiter, quando ponis rationalitatem causam homini, est esse vehementius causa homini quam rationalitas, quoniam est causa causae eius.

11. Et illius quod dicimus significatio est quod quando tu removes virtutem rationalem ab homine, non remanet homo sed remanet vivum, spirans, sensibile. Et quando removes ab eo vivum, non remanet vivum sed remanet esse, quoniam esse non removetur ab eo, sed removetur vivum; quoniam causa non removetur per remotionem causati sui, remanet ergo homo esse. Cum ergo individuum non est homo, est animal et, si non est animal, est esse tantum.

6. Ми показуємо це на прикладі буття[90], живого і людини.

7. А все тому, що річ мусить бути насамперед — буттям, потім — живим, а вже потім — людиною[91].

8. Отож «живе» — ближча причина людини, а «буття» — її дальша причина[92].

9. Отож «буття» — більшою мірою причина[93] людини, ніж «живе», бо [«буття»] — причина «живого», а воно — причина людини.

10. Подібно ж, коли кладеш раціональність як причину людини, «буття» — більшою мірою причина людини, ніж раціональність, бо воно — причина її причини.

11. І доведенням сказаного є те, що коли позбавляєш людину раціональної сили[94], вона не залишається людиною, але залишається живим, дихаючим, чутливим; а коли позбавляєш її «живого», вона не залишається живим, але залишається буттям, бо її не позбавлено «буття», а позбавлено «живого»: оскільки причина не усувається усуненням спричиненого нею, то людина залишається буттям. Отож якщо індивід — не людина, то він — щось одушевлене; а якщо не одушевлене, то лише буття[95].

12. Iam igitur manifestum est et planum quod causa prima longinqua est plus comprehendens et vehementius causa rei quam causa propinqua.

13. Et propter illud fit eius operatio vehementioris adhaerentiae cum re quam operatio causae propinquae. Et hoc quidem non fit secundum hoc, nisi quia res in primis non patitur nisi a virtute longinqua; deinde patitur secundo a virtute quae est sub prima.

14. Et causa prima adiuvat secundam causam super operationem suam, quoniam omnem operationem quam causa efficit secunda, et prima causa efficit; verumtamen efficit eam per modum alium, altiorem et sublimiorem.

15. Et quando removetur causa secunda a causato suo,