Читати книгу - "Немезида"

була пов’язана з кимсь із людей, що були там, що брали участь у тих подіях чи були їхніми свідками, і це нагадало йому про міс Марпл? Тобто існував якийсь зв’язок або якась аналогія між його проблемою та подіями на далекому острові Антильського архіпелагу? Якщо ні, то чому він несподівано згадав про неї? Які риси її характеру чи її особистості могли зробити її корисною для нього нехай там у якому розумінні? Вона літня жінка з досить неорганізованим мисленням, звичайнісінька особа, не дуже сильна фізично, та й розум у неї далеко не такий жвавий, яким був колись. Чи має вона якісь професійні знання? Вона не могла згадати жодного. Можливо, містер Рейфаєл вирішив просто пожартувати з неї? Навіть на порозі смерті він був здатний утнути жарт, що задовольнив би його вельми специфічне почуття гумору.

Вона не могла відкинути можливість того, що містер Рейфаєл міг утнути жарт навіть на своєму смертному ложі, адже їй була відома його очевидна схильність до іронії.

«Мабуть, я все ж таки маю якісь особливі дані», — твердо сказала собі міс Марпл.

Зрештою, після того як містер Рейфаєл покинув цей світ, він уже не міг натішитися плодами своєї жартівливої витівки, якби це справді був жарт. Тож якими винятковими даними вона обдарована?

«Якими все ж таки здібностями я володію, що могли б стати в пригоді комусь для чогось?» — запитала себе міс Марпл.

Вона почала оцінювати себе з належною скромністю. Вона відзначається цікавістю, вона любить ставити запитання, вона має той вік і належить до тієї категорії жінок, які схильні ставити запитання. Це, можливо, була та властивість, що свідчила на її користь. Ви можете доручити приватному детективові або якомусь психологові провести опитування, але набагато доцільніше доручити таку місію літній жінці з її звичкою стромляти в усе носа й усім цікавитися, багато базікати й прагнути про все довідатися, бо її поведінка буде цілком природною й не приверне до себе нічиєї уваги.

«Стара й допитлива бабуся, — сказала собі міс Марпл. — Атож, тепер я бачу себе в ролі старої й допитливої бабусі. Існує стільки старих бабусь, і всі вони схожі одна на одну. І немає сумніву також, що я дуже звичайна. Звичайна собі стара жінка з досить розхитаними клепками в голові. І це, звичайно ж, може бути чудовим маскуванням. Господи, іноді сумніваюся, чи я думаю так, як годиться думати. А проте мені нерідко вдається розгадати сутність людини. Я знаю, чого вартий той або той, бо він нагадує мені когось із моїх знайомих. Тому я можу відгадати, які він має вади й чесноти. Я знаю, до якої категорії людей він належить. Ось у чому моя перевага».

Вона знову подумала про Сент-Оноре й про готель «Золота пальма». Вона вже спробувала дослідити одну можливість зв’язку з тими подіями, відвідавши Естер Волтерс. Ця спроба, вочевидь, виявилася невдалою, дійшла висновку міс Марпл. Тож навряд чи в тих подіях вона знайде якусь зачіпку. Щось таке, що могло б пов’язати його прохання з реальністю. І, схоже, їй доведеться братися за справу, про зміст і сутність якої вона не має найменшого уявлення!

— Боже праведний! — сказала міс Марпл. — Який же ви поганий жартівник, містере Рейфаєл!

Вона сказала це вголос, і в тоні її голосу пролунав очевидний докір.

Проте згодом, коли міс Марпл уже вклалася до ліжка й приклала свою зручну пляшку з гарячою водою до найболючішого місця на своїй ревматичній спині, вона заговорила знову — і ці слова вона промовила тоном певного виправдання:

— Я зробила все, що могла, — сказала міс Марпл.

Вона говорила вголос, ніби зверталася до співрозмовника, що був із нею в одній кімнаті. Щоправда, він міг бути десь-інде, але в такому разі вона, певно, припускала, що має з ним якийсь телепатичний зв’язок, а тому хотіла викласти йому все напрямки, нічого не приховуючи.

— Я зробила все, що могла. Усе, що могла, за тих умов, у які ви мене поставили, а тепер справа за вами.

Сказавши ці слова, вона вмостилася на ліжку зручніше, простягла руку, вимкнула світло й незабаром заснула.

РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

ПОСЛАННЯ З ТОГО СВІТУ

I

Десь за три або чотири дні міс Марпл одержала листа, який надійшов із другою поштою. Вона взяла його й оглянула з тією прискіпливістю, з якою оглядала всі інші листи, обернула його другим боком, подивилася на марку, подивилася на почерк, вирішила, що це не рахунок, і відкрила конверт. Лист був надрукований на машинці.

«Шановна міс Марпл!

На той час, коли ви читатимете цього листа, я буду вже мертвий і похований. Не кремований, Богу дякувати, і мені приємно про це думати. Мені завжди здавалося малоймовірним, що людина зможе піднятися зі своєї прегарної бронзової вази й з’явитися перед кимсь у вигляді привида, якщо їй раптом так захочеться. Тоді як можливість вибратися з могили й настрахати когось своїми відвідинами здається мені цілком реальною. Чи захочеться мені утнути такий жарт? Хто знає. Але дуже ймовірно, що в мене виникне бажання поспілкуватися з вами.

На цей час мої повірені вже сконтактувалися з вами й зробили вам певну пропозицію. Я сподіваюся, ви її прийняли. Якщо ні, то не відчувайте ані жалю, ані каяття. Це справа вашого вільного вибору.

Ви одержите цього листа, якщо мої повірені зробили те, що їм наказано зробити і якщо пошта працювала сумлінно одинадцятого числа. Через два дні ви одержите повідомлення з лондонського бюро екскурсій і подорожей. Я сподіваюся, їхні пропозиції не здадуться вам неприйнятними. Більше я нічого вам не скажу. Я хочу, щоб ви зберегли відкритий розум. Бережіть себе. Я певен, у вас усе вийде. Ви маєте гострий розум. Бажаю вам успіху, і нехай ваш янгол-охоронець буде завжди поряд із вами. Вам може знадобитися його допомога.

Ваш відданий друг Дж. Б. Рейфаєл».

— Два дні! — сказала міс Марпл.

Їй було нелегко згаяти цей час. Проте пошта сумлінно виконала свій обов’язок — як і фірма під назвою «Екскурсії до знаменитих будівель і парків Великої Британії».

«Шановна міс Джейн Марпл!

За розпорядженням покійного містера Рейфаєла ми надсилаємо вам детальні відомості про нашу тридцять сьому екскурсію з оглядин знаменитих будівель і парків Великої Британії, яка почнеться з Лондона наступного четверга — сімнадцятого числа.

Якщо ви маєте змогу відвідати нашу контору в Лондоні, наша працівниця місіс Сендбурн, що супроводжуватиме екскурсію, буде дуже рада розповісти вам про