Читати книгу - "По ту сторону серця, Марі Луна"

У 11 класі я почала зустрічатися з хлопцем із сусіднього селища — Віктором. Він був повною протилежністю Олега. Якщо Олег був брутальним, лідером за характером і трохи нарцисом, то Віктор — м’яким, ніжним, синьооким темноволосим хлопцем, у якому я знайшла справжню підтримку.

З самого початку я чесно сказала Віктору, що не маю наміру заводити стосунки, бо в моєму серці живе інша любов. Але, попри це, ми почали зустрічатися.

Віктор став для мене тим, хто був поруч у найскладніші моменти — розрадою, підтримкою і опорою. Коли мені було важко, він підбадьорював, допомагав не зламатися.

Навіть більше — він вирішив допомогти мені поговорити з Олегом, щоб я не страждала від невисловлених почуттів.

Віктор теж не міг не помічати, як Олег дивиться на мене. Він бачив ті погляди, які не залишають сумнівів — це не була байдужість. Віктор розумів, що людина, яка байдужа, так не поводиться.

Він бачив мої страждання, мою внутрішню боротьбу між почуттями і обставинами. І тоді він вирішив зробити крок — поговорити з Олегом.

Це була смілива, несподівана ініціатива, яка, можливо, змінила хід наших історій. Віктор хотів, щоб між нами не було непорозумінь, щоб не було болю через недосказаність.