Читати книгу - "Грона гніву"

— Хочете, аби я зара’ вертав? — запитав Ел.

— Так,— мовив батько.

— Поволі їдь,— сказала мати.— Хочу точно ту дренажну трубу побачити. Мені тре’ побачити.

Ел довго розвертався на вузькому шляху, доки не змінив напрямок. Він повільно повів машину назад, до ряду товарних вагонів. Фари вантажівки освітили кота, який прямував до автомобільних дверцят. У дверях було темно. Жодного поруху вночі. Ел вимкнув фари.

— Ви з дядьком Джоном лізьте назад,— сказав він Ружі Шаронській.— А я тут спатиму.

Дядько Джон допоміг вагітній молодиці залізти нагору. Мати пересунула посуд на п’ятачок. Члени родини лягли, міцно притиснувшись одне до одного в кузові вантажівки.

У якомусь вагоні судомно плакало, захлинаючись, немовля. Виповз пес, принюхуючись і пирхаючи, та повільно обійшов вантажівку Джоудів. Від струмка чулося дзюрчання.

Розділ 27

«

Ось, на цій дорозі, сказано.

Темно-зелені рослини стають цупкими, й обвисають головки наллятих коробочок. Біла бавовна осипається, мов кукурудзяні зернятка.

Нам би торкнутися цих коробочок. Легко, самими кінчиками пальців.

Я добрий збирач.

Ось той, з ким поговоримо, просто тут стоїть.

Я — бавовну збирати.

Мішок є?

Ну, ні, нема.

Тоді долар за мішок. Вирахуємо з першої зарплатні за сто п’ятдесят фунтів. Вісімдесят центів за сто фунтів — перший збір. Дев’яносто центів — другий. Візьми мішок отам. Один долар. Як не маєте долара, ми вирахуємо з першої платні за півтори сотні фунтів. Це по-чесному, ви ж розумієте.

Аякже, по-чесному. Хороший бавовняний мішок, увесь сезон прослужить. А як зноситься, продірявиться — другим кінцем перевертай. Відкритий кінець залатаєш. Подертий розріжеш. А коли обидва кінці роздеруться — це ж чудова тканина! Пошиєш чудову пару трусів на літо. Хороші нічні сорочки вийдуть. От файно, просто до біса — бавовняний мішок — це ж чудова знахідка.

Прив’яжи мішок до пояса. Осідлай, тягни між ногами. Його легко спочатку тягти. І кінчики пальців видряпують пух, а руки тягнуть його в мішок, що в тебе між ногами. Дітлахи йдуть за тобою; для них нема такого мішка — хай беруть джутову торбину або все до батька складають. Тепер мішок обважнів, тяжко повис. Нахиляйся вперед, піднімай його. У мене руки вправні бавовну збирати. Пальці мудро-слухняні, коробочки мудро-слухняні. Просто йдеш собі та перемовляєшся, а якщо мішок не надто важкий, можна й заспівати. Пальці все як слід роблять. Пальці знають. Очі бачать роботу — а ти рвеш навіть не дивлячись.

Розмовляєш, переступаючи грядки.

У нас удома була одна леді — не згадуватиму імен — так у неї бац — і негреня вродилося. Ніхто раніш і не підозрював. Шукали того негра — не знайшли. А вона відтоді голову підвести не сміла. А я чого про неї згадав — вона добра збирачка була.

Тепер торбина тяжка, підтягуй, тягни. Працюй стегнами і тягни за собою, як робоча конячка. І дітлахи скидають бавовну татові до мішка. Добрий тут урожай. А в низинах — недорід, рослини тонкі, тягучі. Ніколи такої бавовни не бачив, як отут у Каліфорнії. Волокна довгі — до біса найкраща бавовна, що я коли-небудь бачив. Досить швидко землю псують. Як захочеш купити землю з бавовною — не купуй, просто винаймай. Потім, коли геть виснажиться, просто переберись на іншу ділянку.

Людські ряди рухаються в полях. Пальці мудрі, слухняні. Допитливі пальці нишпорять, раз — і знаходять коробочки. Не треба й придивлятися.

Кажу точно: я міг би бавовну і сліпим збирати. На дотик коробочки бавовни відчуваю. Обчухрую чисто, наче скельце. Тепер мішок повний. Зважуй на терезах. Сперечайся. Той, хто зважує, каже, ніби ти каміння підклав, аби важче було. А він сам чесний? У нього ваги з підкруткою. Іноді має рацію він: у тебе каміння в мішку. Іноді маєш рацію ти: ваги з підкруткою. Іноді обидва маєте рацію: і каміння в мішку, і ваги з підкруткою. Завжди сперечайся, завжди борися. Вище голову. Голову вище. Теж мені — якесь каміння. Ну один камінчик, може. Чверть фунта? Завжди сперечайся.

Повертаєшся з порожнім мішком. У нас є своя книга. Позначай вагу. Це треба. Якщо вони знають, що ти записуєш, то не надурять. Але Боже борони, якщо не позначатимеш, скільки назбирав.

Це хороша робота. Навколо дітлашня гасає. Чував про машину, яка бавовну збирає?

Так, чував.

Як гадаєш: колись така приїде?

Ну, якщо така приїде... один казав, тоді ручному збору гаплик.

Надходить ніч. Усі стомлені. Добре назбирали, що там. Заробили три долари — я, моя стара і малі.

На бавовняні поля прибувають автомобілі. Утворюються табори збирачів бавовни. Великі вантажівки, завішані сітками, та причепи, завалені білим пухом. Бавовна чіпляється за паркани, дроти, і бавовняний пух згортається в кульки на дорозі, й котиться, коли дме вітер. І чиста білосніжна бавовна йде до котон-джину[39]. І великі, пухкі тюки стоять, чекаючи на прес. І бавовна чіпляється вам за одяг, прилипає до вусів. Висякаєшся — а ніс наче ватою забитий.

Згорблюйся і прямуй, бо треба наповнити мішок, доки не стемніло. Мудрі пальці вишукують коробочки. Стегна згинаються, тягнучи мішок. Дітлахи вже зморилися, бо вечоріє. Вони спотикаються об оранку. І сонце сідає.

От якби ж тут довше попрацювати. Грошей небагато, Бог відає, та я бажав би, аби це тривало.

На шосе купчаться старі автівки, закликані листівками.

Є мішок для бавовни?

Нема.

Коштує долар.

Якби нас на роботу стало п’ятдесят, можна було б довше попрацювати, але нас п’ятсот. Навряд чи це довго буде. Я знав одного — він так і не виплатив за свою торбину. А коли нову роботу знайшов — дали нову торбину, а поле вже обчистили, доки він зібрав мішок.

Богом заклинаю: намагайтеся бодай трохи грошей відкласти! Зима швидко настане. А в Каліфорнії взимку взагалі не працюють. Швидше торбу набивай, доки не стемніло. Я бачив, як отой хлопець поклав у мішок дві грудки землі.

От чорт. Чому б ні? Я просто вирівнюю ваги з підкруткою.

А ось мої книги, записано триста дванадцять фунтів.

Правильно!

Ісусе, він ніколи зі мною не сперечався! Мабуть, у нього ваги з підкруткою. Ну, день добрий виявився все єдно.

Кажуть, до цих країв ще тисяча людей їде. Завтра боротимемося за ряди. Швидко бавовну вириватимемо.

«Потрібні збирачі бавовни». Чим більше збирачів, тим швидше бавовна йтиме до котон-джину.

А тепер