Читати книгу - "20 000 льє під водою"

— Капітане, — холодно зауважив я, — я маю поговорити з вами про таку справу, котру не можна відкласти.

— Яку? — запитав він іронічно. — Ви зробили відкриття, що не вдалося мені? Море розкрило перед вами нові таємниці?

Ми були далекі від розуміння. Але перш ніж я устиг відповісти, капітан Немо показав мені на розкритий перед ним рукопис і переконливо сказав:

— От, пане Аронаксе, рукопис, перекладений кількома мовами. Він містить короткий підсумок моїх робіт з вивчення моря, і, коли це буде бажано Богові, він не загине разом зі мною. Цей рукопис разом з історією мого життя буде укладено в непотопаючий апарат. Той, хто залишиться в живих останнім на «Наутілусі», кине апарат у море, і він попливе з волі хвиль.

Ім’я цієї людини! Його автобіографія! Отже, коли-небудь його таємниця розкриється? Але в дану хвилину його повідомлення було для мене тільки засобом, щоб підійти до суті потрібної мені справи.

— Капітане, — відповів я, — я не можу схвалити самої ідеї ваших дій.

Неприпустимо, щоб плоди ваших наукових пошуків могли загинути. Але обраний вами спосіб мені здається занадто примітивним. Хто знає, куди заженуть вітри цей апарат, у які руки потрапить він? Хіба не можна придумати щось певніше? Хіба ви самі або хто-небудь з ваших…

— Ні, — різко увірвав мене капітан.

— Але тоді я та й мої товариші готові узяти ваш рукопис на збереження, і якщо ви повернете нам свободу…

— Свободу? — запитав капітан Немо, уставши з місця.

— Так, саме з цього питання я і хотів поговорити з вами. Уже сім місяців, як ми знаходимося на вашім кораблі, і от сьогодні я запитую вас, — від імені моїх товаришів і власного, чи маєте ви намір утримувати нас назавжди?

— Пане Аронаксе, — сказав капітан Немо, — сьогодні я вам відповім те саме, що відповів сім місяців тому: «Хто ступив на борт «Наутілуса», той звідси не вийде».

— Виходить, ви обертає нас у рабство?

— Називайте це як хочете.

— Але раб усюди зберігає за собою право повернути собі волю! І заради цієї мети для нього всі засоби хороші!

— А хто ж заперечує за вами це право? Хіба коли-небудь мені приходила думка зв’язувати вас клятвою?

І, схрестивши руки на грудях, капітан дивився на мене.

— Капітане, — звернувся я до нього, — ні у вас, ані в мене немає бажання повертатися до цього питання. Але раз уже ми його торкнулися, давайте доведемо до кінця. Повторюю вам, що йдеться не тільки про мене.

Для мене наукова праця — це моральна підтримка, натхнення, могутнє захоплення і пристрасть, що примушує мене забути усе. Так само, як ви, я можу жити ніким не знаний, у тіні, з примарною надією передати потомству результати своїх досліджень за допомогою гіпотетичного апарата, довіреного випадковій волі вітрів і хвиль. Одне слово, лише я здатний і захоплюватися вами і без невдоволення супроводжувати вас, граючи роль, у деякому смислі для мене зрозумілу; але у вашому житті є й інша сторона, а вона мені уявляється огорненою складними обставинами і таємницями, до яких непричетні ми, я і мої товариші. І навіть у таких випадках, коли б наше серце і вболівало за вас, зачеплене вашою скорботою або схвильоване проявами вашого талановитого розуму і мужності, нам усе-таки довелося б затаювати в собі найменше свідчення тієї симпатії, яка виникає в нас при появі чогось красивого і доброго, незалежно від того, походить воно від друга чи від ворога. І от ця свідомість нашої повної непричетності до всього, що вас стосується, робить наше становище неприйнятним, неможливим, навіть для мене, а що вже казати про таку людину, як Нед Ленд. Кожна людина, тільки тому, що вона людина, гідна того, щоб про неї подумати. Чи задавалися ви питанням, на що здатна любов до волі і ненависть до рабства, які плани помсти можуть вони вселити таким натурам, як наш канадець, що може він замислити і спробувати зробити?..

Я замовк. Капітан Немо встав з місця.

— До того, що може замислити і намагатися зробити Нед Ленд, мені немає діла! Не я шукав його! Не для свого задоволення я тримаю його на кораблі. Що стосується вас, пане Аронаксе, то ви належите до тих людей, що здатні розуміти все, навіть і мовчання. Більше відповісти мені нічого. Нехай перша розмова ваша на цю тему буде й останньою, тому що другого разу я вам можу і не відповісти.

Я вийшов. З цього дня наше становище стало дуже напруженим. Я розповів про розмову моїм товаришам.

— Тепер принаймні ми знаємо, — сказав Нед, — що чекати нам від цієї людини нічого. «Наутілус» підходить до Лонг-Айленду. Яка б не була погода, ми втечемо.

Однак небо ставало усе грізнішим. З’явилися провісники урагану. Повітря набуло молочно-білого відтінку. Пір’їсті хмари на обрії змінювалися купчастими. Нижче них швидко мчали темні хмари. Море починало здійматися великими довгими валами.

Зникли птахи, крім буревісників. Барометр помітно падав, показуючи на сильне скупчення водяної пари у повітрі. Суміш у штормовому приладі розкладалася під дією електрики, насиченої в атмосфері. Наближалася боротьба стихій.

Буря вибухнула 18 травня, саме в той час, коли «Наутілус» порівнявся з