Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Мама з татом і Лексі невпевнено переминалися в передпокої побачивши Джейн. У Лексі обличчя було перекошене від гніву. Добре, що вони все ж таки залишилися, а не поїхали додому, як збиралися.

— Мила, — почала говорити мама, — пробач нам, ми й подумати не могли, що Айронвуд може бути правдою.

— Мамо, ми це вже обговорили, — гнівно втрутилася Лексі, — якою правдою? Він дістав скляну пташку, і ви повірили, що він чарівник? Так подібну дрібничку можна купити, де завгодно!

— Ти готова повірити, в будь-що, аби тільки не в те, що твоя сестра говорить правду? - Джейн уже не могла стримуватись.

- Тобі просто потрібна допомога, - сказала вона з гіркотою, - поява цієї людини в нашому домі нічого не доводить. Тільки погіршує твою ситуацію.

Тато з мамою мовчали. Відчувалося, що вони так і не визначились із висновками остаточно. Питання, існує Айронвуд чи ні, так і залишився висіти над ними.

Джейн піднялася до своєї кімнати. В її голові роїлася ціла зграя думок. Вона була щаслива від того, що виявилася нормальною, що Фелікс живий та ще й має до неї почуття. Вона відчувала сум'яття від нерозуміння того, що буде далі. Як він збирається повернутися назад, і якщо все ж таки повернеться, що буде з нею, і чи зможе вона колись переконати батьків, що все це правда.

Щоб відволіктися від усіх думок, вона дістала стару газету Дарія, з якої вона мала добути матеріал. Погортавши її, Джейн побачила велику статтю на два розвороти, відмічену червоною позначкою. З картинок там була лише одна фотографія жінки років сорока. Джейн зітхнула, уявивши, що зараз їй доведеться витратити десять хвилин на читання чергової маячні, і ще не менш як годину, щоб з цієї бридні сформувати свою замітку. Тепер, коли вона дізналася, що не божевільна, їй ще більше захотілося звільнитися з цієї роботи. Потрібно лише закінчити обіцяне завдання, і вона буде вільною. Джейн втомлено позіхнувши, взялася за читання.

"Як уже відомо, вчора в місті Грезол прогримів масштабний вибух. Число постраждалих невпинно зростає. Наразі під завалами будівлі виявлено чотирнадцять людей. Будівля належала компанії "Грезол тумороу", яка займалася переробкою вторсировини. І хоч слідство поки що тільки з'ясовує всі обставини трагедії, на перший погляд, у приміщенні не було чогось, що могло спровокувати вибух подібного масштабу. Серед місцевих мешканців ходить багато чуток про те, що в будівлі зберігалися військові боєприпаси. Хоча офіційно цю інформацію ніхто не підтвердив. Не менше питань виникає і з приводу рідини зеленого кольору, яка під час вибуху витекла з восьми величезних резервуарів, що знаходилися в задній частині будівлі, і що найцікавіше – майже миттєво зникла. В субстанції, яку вдалося зібрати з околиць та передати в приватну лабораторію, було виявлено хімічні елементи, невідомі раніше науці. Але офіційні джерела заперечують сам факт будь-яких приватних досліджень зеленої рідини. Офіційного висновку з міської державної лабораторії поки що не має. Директор лабораторії Вуді Страж незабаром оголосив, що зразок було втрачено під час його транспортування. Досить дивно. Вам не здається? І поки уряд ставить питання про те, чим насправді займалася дана компанія, жителі міста сумніваються, чи не причетна сама влада до діяльності компанії, якщо припустити, що там насправді зберігалися боєприпаси, або ж взагалі знаходилася таємна урядова лабораторія. Пролити світло на ситуацію так само заважає той факт, що зі всіх співробітників компанії в живих залишилася лише заступник генерального директора сорокарічна місис Дорота Кларк (див. фото). Вона розповіла лише те, що компанія насправді займалася переробленням вторинної сировини й ніяких боєприпасів, а тим більше дивних рідин на її території не зберігалося. Вже сьогодні о дванадцятій годині дня представники офіційного слідства підтвердили її слова: компанія легальна і нічого не приховувала. А якась зелена рідина - лише плід буйної уяви роззяв або маркетингова хитрість приватної лабораторії. У цьому питанні найбільше стурбовані представники місцевої екологічної організації, які не поспішають вірити офіційній інформації по цій справі. Вони стверджують, що уряд неодноразово приховував від людей небажану правду і запевняють, що всі ми згодом ще почуємо про Грезольську аварію, адже якщо зелена рідина справді існувала, вона могла завдати ґрунту міста непоправної шкоди. Підбивши підсумки можна сказати, що мало хто вірить у те, що компанія "Грезол тумороу" справді займалася тим, про що стверджує міс Дорота Кларк, але чи дізнається громадськість істину про цю подію, покаже час".

   Джейн відклала газету і подивилася на дату на її обкладинці. Номер газети був випущений тридцять три роки тому... Дорота Кларк і невідома зелена рідина, яка безвісти пропала... Ні, Джейн не божевільна. Все це було. Вона не випадково потрапила до Айронвуда. Все це якось пов'язане з місис Кларк. І, здається, Батько Фелікса був тут, він не знищив світ, де над ним проводили досліди, він просто підірвав будівлю "Грезол Тумороу" забравши з собою ту саму "зелену воду".