Читати книгу - "Стів Джобс"

— У хорошому альбомі є певна тема, — говорив Трент Резнор із Nine Inch Nails. — Пісні підтримують одна одну. Тому мені подобається створювати музику.

Заперечення були спірними.

— Піратство і скачування пісень з Інтернету вже руйнували цілісність альбому, — пригадував Джобс. — Неможливо боротися з піратством, якщо ми не продаватимемо пісні окремо.

Проблемою була і прірва між тими, хто любив технологію, і тими, кому подобалося мистецтво. Джобс любив обидві речі, що він показав в Apple і Pixar, і тому йому потрібно було зменшити ту прірву. Пізніше він пояснив:

Коли я пішов у Pixar, то там дізнався про великий поділ. Вpиявляється, технічні компанії не розуміють творчого процесу. Їм не потрібне інтуїтивне мислення, як, скажімо, у відділі рекордингової компанії, де працівник прослуховує сотні музикантів і відчуває, які з них можуть стати популярними. Технарі ж гадають, що творчі люди лише цілісінькими днями просиджують дивани, що вони недисципліновані, бо ж не бачили, наскільки активними та дисциплінованими є працівники Pixar. З іншого боку, музичні компанії абсолютно не розбираються в технологіях. Вони вважають, що можуть отак вийти на вулицю і взяти на роботу кількох технічних працівників. Але то було б схожим на те, якби Apple брала на роботу тих, хто пише музику. Ми б узяли другокласних музикантів, так, як і музичні компанії взяли би другокласних технічних працівників. Я — один із небагатьох людей, які розуміють, що технологічне виробництво передбачає використання інтуїції та творчості і що творчий процес потребує справжньої дисципліни.

Джобс товаришував з Барі Шулером, директором відділення AOL в Time Warner, і почав радитися з ним, як привабити музичні компанії до крамниці iTunes.

— Піратство клацає їхніми перемикачами, — сказав йому Шулер.

— Ти маєш користуватися цим аргументом, бо в тебе є цілком інтегрований продукт — від iPod до крамниць, і ти можеш найкраще контролювати те, як використовується музика.

Якось в березні 2002 року Джобс зателефонував Шулеру і вирішив улаштувати конференц-зв’язок ще і з Вайдічем. Джобс запитав, чи Вайдіч зможе приїхати до Купертіно разом із керівником Warner Music Роджером Еймсом. Тоді Джобс поводився надзвичайно мило. Еймс був саркастичним, веселим і розумним британцем, типом (як Джеймс Вінсент і Джоні Айв), який подобався Джобсу. І на ньому була маска хорошого Стіва. На початку зустрічі Джобс навіть зіграв незвичну для себе роль дипломата. Еймс та Едді К’ю, який керував iTunes для Apple, почали сваритися, чому радіо в Англії було не таке живе, як у Сполучених Штатах. Джобс уступив у суперечку і сказав: «Ми знаємо про технології, але не маємо достатньо знань про музику, тому давайте не сперечатися».

Еймс тільки-но повернувся зі зборів правління, де від імені своєї компанії запропонував, як покращити нову послугу зі скачування музики, проте його ініціативу відхилили.

— Закачуючи музику через AOL, я сам потім ніколи не міг знайти пісні на моєму поганенькому комп’ютері, — пригадував він.

І коли Джобс продемонстрував прототип крамниці iTunes, Еймса це надзвичайно вразило.

— Так, так, це саме те, чого ми прагнемо, — закивав головою він.

Еймс погодився, що Warner Music підпише документ, і запропонував переконати інші музичні компанії приєднатися.

Джобс полетів на схід показати послугу іншим керівникам Time Warner.

— Він сидів за Mac, як маленька дитина з іграшкою, — пригадував Вайдіч. — Джобс настільки переймався продуктом, як не переймався ним жоден керівник.

Еймс і Джобс почали обговорювати деталі крамниці iTunes, включно з тим, скільки разів композицію можна було би записати на різні носії і як спрацьовувала б система захисту прав. Вони дійшли згоди швидко і вже невдовзі намагалися залучити інші музичні компанії.

Пасти кішок

Ключовим гравцем, якого вони хотіли залучити, був Даг Моріс — голова Universal Music Group. Під його парасолем були всі найпопулярніші артисти — U2, Емінем, Мерайя Кері — і відомі фірми Motown і Interscope-Gotten-A&M. Моріс ішов на контакт. Він більше, ніж будь-який інший магнат, засмучувався через піратство і дратувався через велику кількість технарів у музичних компаніях.

— То був якийсь Дикий Захід, — пригадував Моріс. — Ніхто не продавав цифрової музики, і тому її змивало піратство. Все, що ми пробували у рекордингових компаніях, провалювалося. Різниця між тим, що можуть зробити музиканти, і тим, що можуть технічні працівники, — величезна.

Коли Еймс із Джобсом ішов до бродвейського офісу Моріса, він настановлював Джобса, що той має говорити. І це спрацювало. Моріса вразило, що Джобс усе зв’язав так, що процес ставав легшим для споживачів і безпечним для рекордингових компаній.

— Стів зробив це блискуче, — казав Моріс. — Він запропонував цілу систему: крамницю iTunes, програмне забезпечення для музики і сам iPod. Все складалося дуже гладко. У нього був повний набір.

Моріс був упевнений, що у Джобса було технічне бачення, якого бракувало музичним компаніям.

— Звичайно, ми мусимо покладатися на Стіва Джобса у цьому, — сказав він своєму технічному віце-президенту, — бо немає нікого в Unversal, хто би розбирався в технології.

Це, звісно ж, не заохотило технічних працівників до співпраці з Джобсом, але Моріс наказав їм поступитися і швидко працювати. Вони додали ще кілька обмежень до системи цифрових прав від Apple, яка називалася FairPlay і дозволяла записувати завантажену пісню на обмежену кількість носіїв. Та загалом вони прийняли концепцію крамниці iTunes, над якою Джобс працював із Еймсом і колегами з Warner.

Моріс настільки був вражений Джобсом, що зателефонував Джиммі Айовайну — керівнику Interscope-Geffen-A&M, який говорив швидко і завжди кудись поспішав. Айовайн і Моріс були найкращими друзями і спілкувалися щодня протягом останніх тридцяти років.

— Коли я познайомився зі Стівом, то відразу подумав, що він наш рятівник, тож я запросив Джиммі, щоби послухати, що він думає з цього приводу, — пригадував Моріс.

Джобс, коли хотів, міг бути надзвичайно милим, і він застосував це, коли Айовайн прилетів до Купертіно, щоб отримати демо.

— Бачиш, як просто? — запитав він Айовайна. — Твої технічні працівники ніколи до такого не додумаються. Ніхто в музичних компаніях не зробить це настільки простим для використання.

Айовайн одразу зателефонував Морісу.

— Цей чоловік — унікум! — захоплено казав він у слухавку. — Ти правий, він наше рятівне коло.

Обидва обурювалися, як вони працювали два роки з Sony і як це ні до чого не призвело.

— Sony ніколи не додумається до цього, — сказав він Морісу.

І вони вирішили залишити Sony і натомість працювати з Apple.

— Я не можу зрозуміти, як Sony втратила таку можливість. Це просто приголомшливо, така собі історична втрата, —