Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Анна, тим часом, вже фактично жила разом із Дмитром, хоча вони ще не робили офіційних заяв чи планів на шлюб. Він щодня супроводжував на роботу і навіть чекав після її терапевтичних сесій, чим щоразу дивував Анну. Під цими новими почуттями та підтримкою Анна відчувала себе щасливою, але водночас її непокоїло, як Віолета могла зашкодити Дмитрові.

Одного разу, ввечері, коли вони поверталися додому, Дмитро затримався, закривши двері машини.

— Розумієш, — сказав він, з ноткою роздратування, але й прихованої втоми, — Віолета поводиться так, ніби згодна на все, аби залишити мене без нічого. Але навіть якщо це вплине на компанію, я не відступлю.

Анна, дивлячись йому у вічі, взяла його за руку.

— Залиш все, чого ти не можеш більше витримати. А все інше ми подолаємо разом, — сказала вона.

Тим часом, Віолета, вивчаючи фінансові документи, влаштувала перевірку фінансів компанії, зумисно гальмуючи всі можливі угоди та затримуючи підписання важливих контрактів, що навіть призвело до певних фінансових втрат.

Коли ситуація досягла точки кипіння, Дмитро прийняв рішення, яке шокувало всіх: він відійшов від управління компанією на кілька місяців і передав усі права довіреним особам, поки процес не завершиться. Він не міг більше ризикувати безпекою компанії й ставити під удар своє нове життя з Анною.

Пізніше того вечора, вони обговорювали це вдома. Анна відчувала змішані почуття, розуміючи, що її підтримка для Дмитра стала важливішою за будь-яку амбіцію чи справу.

— Ти впевнений? Це великий ризик, — тихо сказала вона, розуміючи наслідки.

Дмитро усміхнувся, м’яко обіймаючи її за плечі.

— Я впевнений лише в одному: тебе я не хочу втратити, — сказав він. — Бізнес можна відновити, а от втратити тебе — це вже надто велика ціна.

Того вечора Анна була сповнена хвилюванням і романтичною рішучістю. Вона обрала найвишуканішу сукню — глибокого бордового кольору, що ідеально підкреслювала її граціозні лінії та витончений стиль. Її образ був настільки неймовірним, що, коли Дмитро забрав її для романтичної вечері, він просто застиг, ніби вперше побачив її.

-Боже, Анно... ти виглядаєш... я просто слів не знайду, — пробурмотів Дмитро, проводячи поглядом від її очей до кінчиків пальців.

Анна лише загадково усміхнулась і злегка поправила пасмо волосся:

 -Це тільки для тебе, — її голос звучав ніжно, майже заколисуючи.

Вони приїхали до ресторану, найелітнішого в місті, де атмосфера була просякнута розкішшю, м’яким світлом свічок і легкими нотами живої музики. Дмитро не відривав погляду від Анни, захоплюючись її кожним жестом. Вечір минав у їхньому власному світі — повному ніжності, флірту і натяків.

-Скажи, Анно, — тихо звернувся Дмитро, притримуючи її руку, — це випадково не один із тих вечорів, коли ти нарешті виконаєш мої три бажання?— його очі хитро заіскрили.

Вона посміхнулася й повільно кивнула.

-Першим бажанням було завжди залишатися чесною зі мною, чи не так?

-Точно, згоден, але не зовсім так ти усе забула, виявляється! — Дмитро відповів з усмішкою.

-Ну ось, у мене для тебе чесна новина. Анна трохи нахилилась до нього і, дивлячись прямо в очі, тихо мовила: -Я вагітна, Дмитре.

Він завмер на мить, глибоко вдивляючись у її погляд, ніби намагаючись упевнитися, що це не сон. Потім радість прорвалася потужною хвилею: його обличчя засяяло, як ніколи.

-Справді? — він запитав, але вже бачив відповідь в її сяючих очах. Ти просто розумничка! Це не просто виконання бажань — це перевиконання плану!

Анна засміялася:

-Що ти маєш на увазі?

Дмитро з усмішкою підняв її руку до своїх губ і поцілував:

-Твої почуття до мене — це вже стовідсотковий доказ, ти влаштувала цю зустріч — це друге бажання. А от третє… забув, — він схилив голову набік, підморгуючи. Але ж ти все одно перевиконала, Анно, бо четверте — це наша дитина!- він підняв її обережно, підкручуючи так, що вони обоє засміялися, і майже шепотів, носивши її на руках:

-Ти — диво! Ти — моє життя!

                                                           «»»»»»

Променевий захід сонця освітлював велику вітальню їхнього нового будинку. Анна стояла біля вікна, споглядаючи чудовий краєвид, який ніби символізував довгоочікуваний спокій у її житті. Дмитро, щойно повернувшись з роботи, підійшов ззаду й обійняв її за плечі, вкладаючи в цей простий жест усе, що було між ними — їхнє кохання, роки сумнівів і відданість, якої вони обоє так прагнули.