Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Конституції та законів Федерації. Небезпека, спричинена можливим створенням космічного літального апарата, здатного рухатися зі швидкістю світла, полягає не лише в помітності траєкторії слідів — така подія може призвести до нового сплеску турбулентності в соціальному житті людства, яке щойно завершило переселення до бункерного світу. Подібна поведінка є абсолютно неприйнятною, а проведенню робіт у подальшому має бути покладено край. Федеральний уряд ухвалив резолюцію про націоналізацію наукового міста Зоряне кільце та циркумсолярного прискорювача, повне припинення теоретичних досліджень і технологічного розвитку компанії «Зоряне кільце», пов’язаних із рушіями викривленого простору, а також про суворий контроль подальшої діяльності компанії.

За таких обставин усі підрозділи компанії «Зоряне кільце» оголосили про незалежність від Федерації Сонячної системи і вихід з-під юрисдикції федеральних законів. Це логічно призвело до ще більшого загострення конфлікту між Федеральним урядом та компанією.

Міжнародне співтовариство не схвалило такого рішення Зоряного кільця, вважаючи подібну реакцію надмірною. Насправді з початком Епохи сховищ подібні протистояння між Федеральним урядом та окремими містами виникали постійно. Найпомітнішими випадками було декларативне проголошення незалежності великими поселеннями Африка ІІ та Індостан І у віддалених кластерах Нептуна й Урана. Проте подібні демарші не мали жодних реальних наслідків. Хоча розміри флоту Федерації значно зменшилися порівняно з попередніми часами, наявні сили все одно значно перевищували потужності космічних міст, яким було заборонено мати військові кораблі, а воєнізовані угруповання обмежено лише силами правопорядку міста, що не мали навичок ведення бойових дій у космосі. До того ж економіка міст була багато в чому спільною, і жодне з них не змогло б протриматися більше двох місяців без зовнішніх поставок.

— Я не можу збагнути причини такого вчинку Вейда, — сказав Цао Бінь. — Він далекоглядна та обачлива людина і продумав усі свої кроки наперед. Як він міг настільки по-дурному проголосити незалежність? Він дав Федеральному уряду всі карти в руки для силового захоплення Зоряного кільця.

Зараз човник, уже без посланця на борту, рухався до Зоряного кільця. Попереду з’явився об’єкт, що нагадував саме кільце, і Цао Бінь наказав бортовій системі корабля підлетіти до нього й сповільнитися. Гладенька металева поверхня об’єкта витягувала сонячне світло в тонкі лінії й деформувала віддзеркалене зображення їхнього човника, нагадуючи Кільце, яке зустріли «Синій простір» і «Гравітація» у чотиривимірному просторі. Човник зависнув біля об’єкта, і Чен Сінь на око визначила, що його діаметр дорівнює приблизно 200 метрів, а товщина — 50 метрів.

— Це і є циркумсолярний прискорювач, — пояснив Цао Бінь із відчутним благоговінням у голосі.

— Такий крихітний?

— О, вибач, я не зовсім точно пояснив. Це одна з котушок циркумсолярного прискорювача. Загалом їх 3200, і вони розміщені з кроком 1,5 мільйона кілометрів, охоп­люючи Сонце великим колом, що розташоване неподалік орбіти Юпітера. Усередині цього кільця внаслідок дії силового поля, генерованого котушкою, частинки рухаються з прискоренням, перелітають до іншої котушки, де також набувають прискорення… Під час експерименту частинки роблять навколо Сонця повний оберт чи навіть кілька разів обертаються навколо світила.

Обміркувавши почуте протягом кількох секунд, Чен Сінь збагнула: коли Цао Бінь розповідав їй про циркумсолярний прискорювач, вона постійно уявляла гігантську закільцьовану трубу, підвішену в космічному просторі. Але спорудження чогось подібного до Великої стіни навколо Сонця, навіть на орбіті Меркурія, вже можна було б за грандіозністю порівняти з Божим замислом. Чен Сінь зрозуміла, що необхідність прокладання труб на Землі зумовлена потребою створити вакуум, у якому рухатимуться частинки, тоді як у космосі прискорювач цілком може обходитися без них! У космічному просторі частинки можуть вільно переміщуватися від однієї котушки до іншої. Чен Сінь не втрималася й повернула голову, сподіваючись побачити наступну котушку.

— Наступна розташована на відстані 1,5 мільйона кілометрів від нас, що майже вп’ятеро далі, ніж Місяць від Землі. Тобі не вдасться її побачити, — відізвався Цао Бінь. — Цей суперприскорювач здатен розігнати частинку до рівнів енергії, співставних із Великим вибухом. Саме тому кораблям категорично заборонено пересуватися біля орбіти прискорення частинок. Але кілька років тому загублений транспортник опинився біля неї під час експерименту. Після зіткнення з пучком частинок із надвисокою енергією на корабель хлинула злива вторинних частинок, яка за мить просто випарувала транспортник із мільйонами тонн руди на борту.

Цао Бінь розповів, що головним інженером проєкту був ніхто інший, як Бі Юньфен. З останніх шістдесяти років будівництву циркумсолярного прискорювача він присвятив тридцять п’ять, а решту провів у гібернації. Бі Юньфен прокинувся лише торік, але все одно був значно старшим за Цао Біня.

— Однак старому дуже пощастило: він займався будівництвом прискорювача на Землі у докризові часи й от тепер, через триста років, завершив циркумсолярний прискорювач. Чи не чудовий приклад успішної кар’єри, га? Але він іще той екстреміст і з великим ентузіазмом підтримує проголошення незалежності Зоряного кільця.

Поділ на прихильників і противників будівництва надшвидкісних кораблів був доволі чітким: науковці виступали за, а опонували їм політики та широкі народні маси. Зоряне кільце стало справжньою Меккою для вчених, які прагнули дати людству можливість пересуватися зі швидкістю світла, тож кількість видатних умів, охочих тут працювати, тільки зростала. Навіть учені, які працювали на уряд, відкрито чи потайки з радістю брали участь у дослідженнях Зоряного кільця. Саме тому місто стало беззаперечним лідером у багатьох напрямках фундаментальних досліджень.

Човник залишив котушку за кормою і продовжив шлях до Зоряного кільця, яке тепер виднілося прямо по курсу. Це місто мало рідкісну тут форму колеса зі спицями, що оберталося посеред космічного простору. Така форма забезпечувала велику міцність конструкції, проте мала невеликий внутрішній об’єм і не давала змоги відчути себе належним до певного світу. Хоча багато хто казав, що мешканцям цього й не потрібно, оскільки для них світом було зоряне небо цілого Всесвіту.

Човник пристикувався до однієї з осей гігантського колеса, й тепер Цао Бінь та Чен Сінь мали здійснити восьмикілометрову прогулянку, аби потрапити у серце міста. Це було чи не найбільшим недоліком подібного планування. Чен Сінь пригадала верхню станцію космічного ліфта, на якій вона опинилася понад 60 років тому, і залу, схожу на старий залізничний вокзал. Але тепер у неї були зовсім інші відчуття: розміри Зоряного кільця чи не в десять разів перевищували розміри ліфтової станції, тож внутрішні приміщення виявилися просто величезними.

Рухаючись ескалатором усередині спиці, Чен Сінь відчувала, як поступово збільшується гравітація, що досягла звичного значення в 1 g, коли вони потрапили в центр міста. Наукоград складався з трьох частин: Академії наук, Інженерного інституту та Центру управління циркумсолярним прискорювачем. Місто мало вигляд 30-кілометрового круглого тунелю великого діаметра. Тут не виникало відчуття широкого простору, як в інших містах, але й сказати, що тут тісно, було б перебільшенням.

Усередині міста не було видно автотранспорту, більшість мешканців пересувалися велосипедами. Чимало їх було припарковано обабіч доріжок, аби будь-хто міг дістатися, куди йому треба. Проте по новоприбулих приїхав саме маленький конвертований автомобіль.

Оскільки гравітація в місті зменшувалася з віддаленням від центру, будівлі можна було збудувати тільки на одному боці кільця. Таким чином, протилежний бік перетворили на «небо»: тут виднілися голографіч­ні проєкції небесної блакиті та білих хмаринок, що мали дещо компенсувати