Читати книгу - "Первісна. У вирі пророцтв"

Фіннела рушили в західний кінець коридору, де був найближчий вихід з палацу. Дорóгою до них приєдналась Арвен, засмучена через те, що сьогодні сестра Аверлін скасувала обидва заняття — і ранкове, з натуральної філософії, і післяобіднє, з алхімії. Вчотирьох вони пішли через парк до садиби, де утримували впокорених чорних, але Івін і Шимаса аб Нейвана там уже не застали. Ґвардійці, що стояли на варті біля воріт, розповіли, що невдовзі після десятої професор дуже швидко полетів кудись на схід, а Івін подалася до північного крила палацу.

— Мабуть, вона в себе в лабораторії, — припустила Ейрін. — Ходімо.

В алхімічній лабораторії на п’ятому поверсі дівчата знайшли і саму Івін, і Шимаса аб Нейвана, а на столі між ними лежав професорів плащ, який вони досліджували, вдаючись до чаклунсько-відьомської взаємодії. Побачивши Ейрін, Івін облишила це заняття, негайно кинулася до неї, міцно обняла і стала дорікати їй за необережність, водночас вибачаючись перед нею за те, що так помилилася в Ґлиніш. Потім усадовила на стілець і зажадала найдетальнішої розповіді про всі події, що сталися до появи Ріани з професором. На її прикрість, Ейрін навіть приблизно не змогла назвати кількість убитих нею почвар (а от Ріана, виявляється, старанно рахувала кожну свою звитягу) і безнадійно заплуталася при спробі описати всі види чудовиськ, з якими їй довелося мати справу. Зрештою, втомившись напружувати свою пам’ять, вона скористалася першою ж можливістю змінити тему розмови і поцікавилась успіхами у вивченні чарів плаща.

— Поки не густо, але дещо ми все-таки з’ясували, — відповіла Івін. — Плащ здатний не лише відштовхувати темну енерґію, а й може очищувати її, перетворювати на звичайну. Причому робить це без додаткових команд, суто автоматично, коли його господареві починає бракувати сил. В умовах Тиндаяру це дуже корисна властивість.

— А що із захистом? — запитала Ґвен.

— Проти чорних чарів він, здається, абсолютний. А от на звичайну маґію — хоч чаклунську, хоч відьомську, хоч природну — зовсім не реагує.

— Таким чином, — додав професор, — якщо я втрачу пильність, мене легко можна вразити й слабенькою вогняною кулею. Тож мені дуже пощастило, що демони та чудовиська здатні оперувати винятково темною енерґією.

— А левітаційні чари? — озвалась Арвен.

— Механізм їхньої дії поки залишається цілковитою загадкою, — сказала Івін. — Але вони надзвичайно ефективні. Нещодавно ми провели один дослід — професор аб Нейван злітав на східне узбережжя, до селища Ґойлендир, і повернувся назад, не зробивши по дорозі жодної зупинки. Йому вдалося вкластися в п’ятдесят чотири хвилини.

— Нівроку ж! — приголомшено мовила Ґвен, а решта троє дівчат лише роти пороззявляли від подиву. — Це, здається, більше ста миль.

— Сто одинадцять з половиною, — уточнила Івін. — Ми про таку швидкість можемо лише мріяти. Я вже не кажу про відстань.

Фіннела дивилася на професора захоплено і трохи налякано.

— А якби ви налетіли на якогось птаха? З такою швидкістю… Це було дуже ризиковано.

— Я сплів міцний щит для захисту від зустрічного вітру, принцесо, — сказав Шимас аб Нейван. — І один мартин таки вдарився об нього. Боюсь, він не мав шансів вижити. Наступного разу летітиму вище, мені ж без різниці.

— А ви вже розбирали пророцтво? — запитала Ейрін. — Маєте якісь здогади про другу жертву?

Професор та Івін перезирнулися. Вона кивнула йому:

— Спершу ви.

— Гаразд. Тут, леді Ейрін, склалася така ситуація. Ми детально проаналізували пророцтво, але не дійшли спільної думки. Особисто я переконаний, що Ґлиніш вер Лейфар правильно його витлумачила і вчинила так, як і мусила вчинити.

Ейрін на секунду перехопило подих, а груди затопила моторошна холоднеча.

— То це значить… ви вважаєте, що я повинна була потрапити до Ан Нувіну?

Шимас аб Нейван похитав головою:

— Я цього не говорив, пані. І саме пророцтво нічого подібного не вимагало. Насправді воно повністю здійснилося. Провидиця виконала всі його умови: спершу віддала Темряві свою душу, а потім — і вашу. Інша річ, що Темрява не змогла нічого з вами вдіяти, їй не вдалося скористатися цим подарунком. Але ж у пророцтві ніде й не говориться, що жертвоприношення мало відбутися до самого кінця. На заваді цьому стало інше пророцтво, завдяки якому леді Ріана прийшла вам на допомогу.

— Разом з вами, — додала Ейрін.

— Так, разом зі мною. Ці два пророцтва тісно пов’язані між собою, але до пори до часу вони діяли незалежно, поки не зійшлися в так званій точці доповнення. Друге пророцтво доповнило умови першого — не порушивши його, не заперечивши, воно провело чітку межу між двома, здавалося б, нерозривними подіями — принесенням у жертву й отриманням жертви.

— Поки що я розумію хід ваших думок, — сказала Ейрін. — І вони видаються мені переконливими. Але що далі? У чому був сенс цього пророцтва? Яким чином учорашні події відвернуть кінець світу? Я, звичайно, перебила чимало чудовиськ, та й демонам непогано дісталося. Та хіба такі втрати зупинять Китрайла від спроби захопити земний світ?

— Я, леді Ейрін, не думаю, що ближчим часом Ворог збирався йти на таке завоювання. Зовсім недавно, за космічними мірками часу, він зазнав нищівної поразки і навряд чи оговтався від неї. А проте, після невдалих спроб захопити вас хитрощами та підступами, він міг наважитися на масоване вторгнення з однією лише метою — заволодіти вашою Первісною Іскрою. Цілком можливо, що через свою теперішню слабкість Ворог не зміг би тримати події під контролем, і демони, потрапивши до земного світу стали б чинити, що їм заманеться, тому в людей склалося б враження, що повернулися ті жахливі стародавні часи, коли всюди панувала нечисть. А наразі ми маємо надто побожний Південь, правителі якого, щоб тримати народ у покорі, дали волю місцевим духівникам. Лише восени я подорожував Південним Абрадом, спілкувався з тамтешніми мешканцями, і певен, що за таких обставин переважна більшість із них стане ревно молити Небеса про захист і допомогу.

Ейрін ствердно кивнула, вже розуміючи, до чого все йде.

— Не