Читати книгу - "Постріл із глибин"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Wilson, «Му Memoir», 56; Cooper, « Woodrow Wilson», 281.
(обратно) 97Wilson, «Му Memoir», 56; Link, «Wilson: Confusions», 1—2.
(обратно) 98Wilson, «Му Memoir», 56; Cooper, «Woodrow Wilson», 281; Levin, «Edith and Woodrow», 53.
Відтоді як не стало Еллен Вільсон, у Білому домі рідко можна було почути сміх. А під час цієї першої зустрічі Ґалт із президентом Гелен Боуне двічі чула, як Вільсон сміється. «Не можу сказати, що я з першої хвилини передбачила те, що станеться, — згадувала вона. — На це мені знадобилося хвилин десять». G. Smith, « When the Cheering Stopped», 14.
(обратно) 99Schachtman, «Edith and Woodrow», 74; Link, « Wilson: Confusions», 1—2.
(обратно) 100Link, «Wilson: Confusions», 1—2. «вражаючою вдовою» — Levin, «Edith and Woodrow», 51.
(обратно) 101Levin, «Edith and Woodrow», 51.
(обратно) 102Mersey, «Report», увесь текст. В одній із газет це назвали «шокуючим кровожерством». Щонайменше один зі свідків на борту розповідав, що екіпаж субмарини сміявся та щось вигукував, спостерігаючи, як борсаються у воді ті, хто вижив. У звіті, надісланому посольством США в Лондоні, наведено слова іншого свідка: він запевняє, що якби субмарина почекала ще десять чи п’ятнадцять хвилин перед пострілом, то «всі, скоріше за все, врятувалися б». Британська Комісія морських катастроф із лордом Мерсі на чолі провела розслідування (лорд Мерсі за три роки до цього очолював розслідування катастрофи «Титаніка»). Мерсі засудив Форстнера за те, що той дав пасажирам так мало часу — «вкрай недостатньо... це веде мене до висновку, що капітан субмарини навмисне хотів не тільки потопити судно, а й, учинивши це, також забрати життя команди та пасажирів». Щодо сміху та вигуків, Мерсі зауважив: «Я б хотів залишити це без коментарів, сподіваючись, що свідок помилився».
Mersey, «Report» 5; також див. Link, «Wilson: Struggle», 359; Walker, «Four Thousand Lives Lost», 80,81; телеграма, U. S. Consul General, London, to William Jennings Bryan, 7 квітня 1915 p., «Міжнародні відносини».
(обратно) 103Cooper, « Woodrow Wilson», 277.
(обратно) 104Link, « Wilson: Struggle», 365.
(обратно) 105New York Times, 28 квітня 1915 р.
(обратно) 106Там само.
(обратно) 107New York Times, 29 квітня 1915 p.
(обратно) 108New York Times, 9 грудня 1915 р.
(обратно) 109New York Times, 1 травня 1915 p.
(обратно) 110New York Times, 30 квітня 1915 р.
(обратно) 111New York Times, 1 травня 1915 p.
(обратно) 112Там само.
(обратно) 113Там само.
(обратно) 114«Список пасажирів за громадянством», «“Лузитанія”: Список пасажирів та членів команди», SAS/29/6/18, Мерсісайд. Адреси пасажирів, у тому числі готелі та місця тимчасового перебування в Нью-Йорку, можна знайти в Державному архіві, PRO 22/71, Національний архів Великої Британії.
(обратно) 115Тут я звернувся до офіційних даних «Кунард», але в різних джерелах ця цифра досягає навіть 218. «Список пасажирів за громадянством», «“Лузитанія”: Список пасажирів та членів команди», SAS/29/6/18, Мерсісайд; «Список пасажирів, які вважаються присутніми на борту “Лузитанії”», Національний архів США, Коледж-Парк.
(обратно) 116Англ. Christ.
(обратно) 117Названі речі, на жаль, узято з переліку речей, знайдених з тілами, які не вдалось упізнати. «Неідентифіковані тіла», «“Лузитанія”: Список пасажирів та членів команди», SAS/29/6/18, Мерсісайд.
(обратно) 118Голборна широко знали як «володаря Фаули» — він володів одним із Шетландських островів. Острів Фаула був притулком різноманітних птахів із назвами наче з казок, які придумали давні жителі островів. Більше зворушливих подробиць, які можуть зацікавити любителів пернатих, можна знайти в книзі Голборна «The Isle of Foula», увесь текст.
(обратно) 119Bolze, «From Private Passion», 415.
(обратно) 120Boston Daily Globe, 11 травня 1915 р.
(Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Постріл із глибин», після закриття браузера.
