Читати книгу - "Пробудження Левіафана"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– До чого ти ведеш? – запитав Голден. Час у запасі був, ракетам ще більше доби летіти, але цілком прибрати з голосу нетерплячку він не міг.
– До того, що тепер Ерос став зовсім не тим, що планували дизайнери протомолекули. Їх первинний план засновувався на мільйонах років нашої еволюції. Але коли ти імпровізуєш, то маєш справу лише з тим, що під руками. Ти використовуєш те, що працює. Жулі зразок. Її мозок, її емоції повсюди у цій штуці. Вона розглядає політ до Землі як перегони, і вона турбується про виграш. Сміється з вас, тому що ви не можете її наздогнати.
Вона не атакує Землю. Вона летить домів. З того, що ми знаємо, вона взагалі не до Землі йде. Можливо, на Місяць. Вона там виросла. Протомолекула їде на її плечах, на її мозку. І таким чином вона сама заразила протомолекулу так само, як протомолекула заразила Жулі. Якщо я справді міг би розтлумачити їй, що відбувається, можливо, мені б вдалося з нею домовитись.
– Як ти це знаєш?
– Називай це передчуттям. Я вдатний у передчуттях.
Голден присвиснув, вся ситуація в його уяві перевернулася з ніг на голову.
– Але протомолекула все ще має підкорятися своїй програмі, – сказав він, – а ми гадки не маємо, в чому вона полягає.
– Я можу, чорт забирай, тебе запевнити, що про знищення людства в ній не йдеться. Штука, яка запустила в нас Феб два мільярди років тому, не знала ні про яке бісове людство. Що б воно не планувало, для роботи їй потрібна біомаса. І тепер вона в неї є.
Джим не міг втриматися й не пирхнути:
– І що? Вони виключають для нас будь-яку шкоду? Серйозно? Ти вважаєш, якщо ми цьому пояснимо, що не дозволимо опуститися на Землю, воно просто погодиться і піде собі кудись?
– Не воно, – сказав Міллер, – вона.
Наомі дивилася на Голдена і хитала головою. Вона теж не помітила у детектива жодних розладів.
– Я майже рік, дідько, витратив на цю справу, – розповідав Міллер, – я заліз в її життя, читав її пошту, зустрічався з її товаришами. Я знаю її. Вона настільки незалежна, наскільки людина може бути, і вона нас любить.
– Нас? – перепитав Джим.
– Людей. Вона любить людей. Вона відмовилася від життя маленької багатійки і приєдналася до АЗП. Вона підтримала Пояс, тому що це було правильно. Вона нізащо не вб’є нас, якщо знатиме, що відбувається. Мені просто потрібно знайти спосіб їй це пояснити. Я можу це зробити. Дай мені шанс.
Голден запустив руку в чуба, скривившись від накопиченого там жиру. Один-два дні при великому прискоренні не сприяли регулярному миттю.
– Я не можу, – відповів Голден, – ставки занадто високі. Ми діємо за планом. Мені шкода.
– Вона б тебе перемогла.
– Що?
– Ну, може й ні. В тебе чортова купа зброї. Але протомолекула розібралася з інерцією. А Жулі? Вона боєць, Джиме. Якби ви змагалися, то я б поставив гроші на неї.
Голден бачив відео, як Жулі відбивалася від нападників на борту корабля-невидимця. Дівчина методично і жорстко захищалася. Вона билася без пощади. Коли опинилася в небезпечній пастці, то в її очах відбилася дикість. Лише броня на її противниках не дозволила нашкодити їм значно більше перед тим, як її вирубили.
Від думки про те, що Ерос може відбиватися, на Джимовій потилиці заворушилося волосся. Поки що воно постійно ухилялося від прямих атак. А що станеться, коли воно перейде до бою?
– Ти міг би її знайти і використати бомбу.
– Так, якщо не зможу достукатися до неї, – погодився Міллер. – Ось моя пропозиція: я її знайду. Я поговорю з нею. Якщо не зможу – то вирублю, а ви перетворите Ерос на попіл. Я не проти. Але ви маєте дати мені час спробувати мій варіант.
Голден глянув на Наомі, а вона озирнулась на нього. Її обличчя зблідло. Він хотів побачити питання у її погляді, аби планувати наступні дії, спираючись на її думки. Вона не запитала. Це мало стати його рішенням.
– Тобі знадобиться більше, ніж двадцять сім годин? – нарешті запитав капітан.
Він почув, як Міллер довго видихав. В його голосі звучала вдячність, і це було ще гірше за благання.
– Я не знаю. Там декілька тисяч кілометрів тунелів і жодна з транзитних систем не працює. Я маю пройти все сам, тягнучи цей клятий возик. Це не враховуючи того факту, що я навіть не знаю, що шукаю. Але дай мені трохи часу, і я розберуся.
– І ти розумієш, що якщо перемовини не допоможуть, тобі доведеться вбити її і себе.
– Так, розумію.
Голден сказав «Росі» виконати розрахунок часу, потрібного Еросу, аби досягти Землі з теперішнім прискоренням. Ракети з Землі покривали відстань значно швидше за Ерос, адже МПБР були просто перевантаженими двигунами Епштейна з прикрученими ядерними зарядами попереду. Їхнє прискорення обмежувалося лише працездатністю самих двигунів. Якщо ракети не прилетять, то Еросу знадобиться не менше тижня, навіть якщо він збереже теперішній темп прискорення.
Та час мав певну гнучкість.
– Зачекай, дай нам тут де в чому розібратись, – звернувся капітан до детектива, а потім вимкнув звук.
– Наомі, ракети летять по прямій лінії до Ероса, і «Росі» вважає, що вони перехоплять його приблизно за двадцять сім годин плюс-мінус. Скільки часу ми виграємо, якщо перетворимо пряму лінію на криву? Наскільки ми повинні викривити траєкторію ракет, аби вони все-таки поцілили Ерос, поки він не дістався занадто близько?
Наомі схилила голову набік і підозріло глянула на нього крізь звужені повіки:
– До чого це ти ведеш?
– Можливо, даю Міллерові шанс попередити першу міжвидову війну.
– Ти довіряєш Міллерові? – сказала вона з раптовою злістю. – Ти ж вважав, що він нездоровий. Ти викинув його з корабля, вважаючи психопатом і вбивцею, а тепер хочеш дозволити йому говорити від імені людства з чужинською богоподібною штукою, яка хоче порізати нас на шматки?
Капітан вичавив посмішку. Якщо сказати розлюченій жінці, наскільки привабливою її робить гнів, вона дуже швидко перестане бути милою. І крім цього, їй потрібно донести сенс того, що відбувається. Так він зрозуміє власну правоту.
– Якось ти сказала, що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пробудження Левіафана», після закриття браузера.