Читати книгу - "Володар Перснів. Частина перша.Братство Персня, Джон Рональд Руел Толкін"

— На міст! — крикнув Ґандальф, збираючись на силі. — Тікайте! Цього недруга не здолати жодному з вас. Я мушу втримати вузький прохід. Тікайте!

Араґорн і Боромир не зважили на його наказ. Вони стали пліч-о-пліч на місці позаду Ґандальфа на далекому кінці моста. Решта спинилася біля самісіньких дверей наприкінці зали і обернулася, не наважуючись покинути свого провідника віч-на-віч із ворогом.

Бальроґ наблизився до мосту. Ґандальф стояв посередині між ним і своїми супутниками, спершись на патерицю лівою рукою, а в його правиці виблискував Ґламдрінґ, холодний і білий. Супротивник знову спинився, зустрівшись із чарівником, а тінь обабіч почвари розтяглася, немовби два широкі крила. Бальроґ здійняв батіг, ремені якого шипіли та потріскували. Його ніздрі пашіли полум’ям. Але Ґандальф стояв непорушно.

— Ти не пройдеш, — сказав він.

Орки не ворушилися, запала мертва тиша.

— Я слуга таємного вогню, володар полум’я Анору, — промовив Ґандальф. — Ти не пройдеш. З темного вогню ти не матимеш зиску, пломеню Удуну. Повертайся до Тіні! Ти не пройдеш.

Бальроґ не відповідав. Вогонь у ньому ніби пригас, натомість згустилася темрява. Він повільними кроками просувався до мосту і зненацька злетів на величезну висоту, розпростерши крила від стіни до стіни; проте Ґандальфа ще все одно було видно: він мерехтів у мороці, здавався малим і геть самотнім — сірим і згорбленим, наче всохле дерево перед навалою бурі.

З тіні вихопився полум’яно-червоний меч.

Ґламдрінґ спалахнув білим у відповідь.

Пролунав дзвінкий удар, зблиснув білий вогонь. Бальроґ поточився, а його меч розлетівся на розплавлені кусні. Чарівник гойднувся на мості, ступив крок назад і знову твердо став на ноги.

— Ти не пройдеш! — повторив він.

Одним стрибком Бальроґ вискочив на міст. Його батіг звивався і шипів.

— Сам він не вистоїть! — раптом гукнув Араґорн і побіг мостом назад. — Елендилі — кричав. — Я з тобою, Ґандальфе!

— Ґондор! — і собі крикнув Боромир, кинувшись навздогін.

Тієї миті Ґандальф підняв патерицю і з криком ударив нею по мосту перед собою. Патериця розламалася навпіл і випала йому з руки. Сліпучий серпанок із білого полум’я зметнувся вгору. Міст тріснув. Розламався якраз під ногами у Бальроґа, і камінь, на якому стояла істота, з гуркотом полетів у безодню, хоча решта каменюк залишилася там, де й була, тремтячи та розгойдуючись, ніби висолоплений над порожнечею камінний язик.

Жахливо зойкнувши, Бальроґ метнувся було вперед, але його тінь зірвалась униз і щезла. Проте, падаючи, він заніс батога, і його ремені хльоснули й оповили коліна чарівника, потягши його до краю. Ґандальф похитнувся й упав, а тоді, марно намагаючись учепитися за каміння, зісковзнув у безодню.

— Тікайте, ви, безумні! — закричав він і зник.

Вогні згасли, запала непроглядна темінь. Члени Загону стояли, прикуті жахом до землі, й дивилися у провалля. Щойно надбігли Араґорн і Боромир, як решта мосту теж тріснула й запалась. Усі отямилися лише від голосу Араґорна.

— Ходімо! Тепер я поведу вас! — гукав він. — Ми мусимо виконати його останній наказ. За мною!

І вони з натугою почали підніматися вгору велетенськими сходами по той бік дверей: Араґорн ішов попереду, Боромир — у самому кінці. На верхівці сходів натрапили на широкий лункий прохід. Помчали ним. Фродо чув, як обіч нього плаче Сем, а тоді спіймав себе на тому, що й сам плаче, біжачи. Там, там, там! — було чути позаду розкотистий барабанний бій, тепер скорботний і повільний, там!

Вони бігли далі. Попереду ясніло світло: широкі отвори шахт пронизували склепіння. Утікачі пришвидшили біг. Дісталися до зали, осяяної сонячним світлом, що струменіло з високих вікон на сході. Пробігли через неї. Проминули її велетенські розбиті двері, й раптом перед ними відчинилися Величні Брами — арка з полум’яного світла.

У мороці поза велетенськими опорами дверей, які височіли обабіч од них, причаїлась орківська варта, проте самі брами було розтрощено і повалено. Араґорн буквально втоптав у землю капітана варти, котрий став йому на шляху, а інші орки втекли, нажахані люттю нового провідника Загону. Товариство промчало повз ворогів, не зваживши на них. Побратими вибігли з Брам і вискочили на поточені часом велетенські сходинки — на поріг Морії.

Отак вони нарешті, не мавши жодної надії, побачили небо й відчули вітер на своїх обличчях.

Подорожні не зупинялись, аж доки опинилися на відстані пострілу з лука від стін. Довкола них простяглася Долина Затінених Струмків. Її вкривала тінь Імлистих Гір, але зі сходу на землі відбивалося золотаве світло. Була перша година пополудню. Сяяло сонце, хмари пливли білі та високі.

Мандрівники озирнулись. Арка Брам зяяла темрявою в тіні гір. Ледве чутно й далеко попід землею звучав барабанний бій: Там! Тонка цівка диму вихопилася назовні. Нічого, крім цього, не було видно: долина лежала геть порожня. Там! Урешті-решт, їх усіх здолало горе, і вони довго плакали: дехто тихо і мовчки, а дехто — впавши на землю. Там, там. І ось барабанний бій затих.

Розділ 6

Лотлорієн

Він подивився в напрямку гір і підняв свого меча.

— Прощавай, Ґандальфе! — гукнув. — Хіба ж я не казав тобі: якщо ввійдеш у двері Морії, стережися? Прикро, та я мав рацію! На що нам сподіватися без тебе?

Потому звернувся до Загону.

— Мусимо обходитися без надії. Принаймні нам іще, можливо, випаде нагода помститися. Нумо, зберімося з духом, і годі плакати! Ходімо! Попереду в нас довга дорога та багато справ.

Його супутники підвелись і роззирнулися. На півночі долина переходила в тінисту полонину між двома великими гірськими відрогами, над якими виблискували три білі шпилі: Келебдил, Фануїдол, Карадрас — Гори Морії. На початку полонини біг бистрий потік, схожий на біле мереживо, накинуте згори на нескінченні каскади невисоких водоспадів, а довкола підніжжя гір у повітрі висів серпанок із бризок.

— Онде Сходи Затінених Струмків, — мовив Араґорн, указуючи на водоспади. — Ми добралися би сюди тим глибоко висіченим у землі шляхом, що тягнеться біля потоку, якби фортуна була прихильнішою до нас.

— Чи якби Карадрас не був таким суворим, — сказав Ґімлі. — Ось він стоїть і усміхається на сонці!

Ґном пригрозив