Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

у розмірах, одночасно додаючи у світності, допоки не зник в останньому сліпучому спалаху. Згідно з даними спостережень, більша частина маси Леди (крім незначної частки, розсіяної у вигляді випромінювання) була поглинена чорною дірою. Чорна діра стала стабільною, й її радіус Шварцшильда, або, інакше кажучи, гравітаційний радіус горизонту, збільшився з розмірів фундаментальних частинок до 21 нанометра.

Потім довкола чорної діри звели космічне місто — Швидкість світла ІІ. Це абсолютно порожнє всередині місто, яке не оберталося навколо власної осі й було сполучене з вакуумом космічного простору. По суті, це просто велетенський контейнер із чорною дірою в центрі. Для вивчення чорної діри всередину міста регулярно вирушали групи вчених із необхідним обладнанням.

Дослідження чорної діри тривало багато років. Це був перший випадок в історії, коли людство проводило дослідження природи чорних дір у лабораторних умовах. У результаті вдалося отримати велику кількість важливої інформації та даних, які сприяли детальнішій розробці фундаментальних знань у царині теоретичної фізики й космології. Але всі ці результати виявилися марними для зменшення швидкості світла у вакуумі.

На шостому році після початку дослідження чорної діри Ґао Вей загинув. Згідно з офіційною заявою Всесвітньої академії наук, він був «втягнутий у чорну діру» внаслідок нещасного випадку під час проведення дослідницьких робіт.

Насправді будь-яка людина, яка має хоча б дрібку здорового глузду, чудово розуміє, що це маячня. Причиною того, що чорні діри стають пастками для всього на світі, навіть світла, є не надзвичайно сильна гравітація (хоча це теж правда, оскільки маса великої чорної діри, утвореної внаслідок колапсу зірки, значна), а неймовірна густина енергії гравітаційного поля. Якщо поглянути зі значної відстані, гравітація чорної діри нічим не відрізнятиметься від сили тяжіння звичайної речовини еквівалентної маси. Навіть коли Сонце буде поглинене чорною дірою, Земля та інші планети залишаться на своїх орбітах, не ризикуючи зникнути вслід за світилом. Тільки на дуже близьких відстанях до чорної діри її гравітація проявляє свою дивовижну природу.

Швидкість світла ІІ мала всередині сітчасту захисну кулю радіусом п’ять кілометрів, всередину якої персоналу під час проведення досліджень було заборонено заходити. Оскільки радіус Леди дорівнював восьми кілометрам, то сила тяжіння чорної діри на такій відстані не надто відрізнялася від значень на поверхні супутника Юпітера. Гравітація була настільки непомітною, що люди біля обмежувальної сітки почувалися майже в невагомості й могли легко залишити це місце, використовуючи двигуни скафандра. Тож Ґао Вея точно не могло затягнути в чорну діру випадковим чином.

Ґао Вей був зачарований отриманим стабільним зразком чорної діри. Пропрацювавши стільки років і не змінивши бодай одну цифру після коми константи, чиє значення наближалося до 300 тисяч кілометрів на секунду, Ґао Вей відчував тривогу і розчарування. Зрозумів­ши всю непохитність одного з фундаментальних законів природи, він став відчувати одночасно зневагу і страх перед законами Всесвіту. Але тепер він мав перед очима дещо, здатне стиснути Леду до 21 нанометра в діаметрі. За її горизонтом подій, у внутрішній просторово-часовій аномалії відомі закони Всесвіту переставали діяти.

Ґао Вей часто годинами залишався біля обмежувальної сітки, пильно вдивляючись у чорну діру з відстані п’яти кілометрів, спостерігаючи, як вона слабко виблискує, як і зараз на наших очах. Час від часу він навіть стверджував, що чорна діра промовляє до нього і він здатен дешифрувати повідомлення, які вона надсилає своїми мерехтливими спалахами.

Свідків того, як його затягнуло в чорну діру, не було. Якщо й існували відеозаписи цього інциденту, вони лишилися неопублікованими. Оскільки він був одним із провідних спеціалістів проєкту «Чорна діра», то мав доступ до пароля від вхідної групи обмежувальної сітки. Швидше за все, Ґао Вей увійшов усередину і зачаровано рушив до чорної діри, допоки гравітація не стала занадто сильною, відрізавши йому шляхи для відступу… Імовірно, він хотів зблизька роздивитися предмет своєї одержимості або ж потрапити всередину аномалії, де закони Всесвіту вже не працюють, щоб покінчити з усім цим.

Те, що відбувалося далі, важко описати словами. Після зникнення Ґао Вея вчені стали спостерігати за чорною дірою за допомогою дистанційно керованого мікроскопа. На горизонті подій крихітної чорної діри діаметром 21 нанометр їм таки вдалося відшукати фігурку людини — це і був Ґао Вей.

Відповідно до загальної теорії відносності для віддаленого спостерігача плин часу біля горизонту подій різко сповільнюється, а отже, процес падіння Ґао Вея за горизонт розтягується нескінченно.

Але Ґао Вей у власній системі відліку вже опинився за горизонтом подій.

Іще дивнішим був той факт, що пропорції тіла Ґао Вея лишалися нормальними. Можливо, через невеликі розміри чорної діри припливні сили на нього не діяли. Хоча його тіло стиснуло до мікроскопічних розмірів, проте і простір там був надзвичайно викривленим. Тому багато хто з фізиків вважав, що тіло Ґао Вея залишилося неушкодженим навіть після досягнення горизонту подій. Інакше кажучи, він, імовірно, міг ще бути живий.

Через це страхова компанія відмовилася виплачувати винагороду за договором страхування життя, хоча у власній системі відліку Ґао Вей опинився за горизонтом подій і, швидше за все, був мертвий. Однак договори страхування пов’язані з настанням подій у системі відліку нашого реального світу, а тому довести загибель Ґао Вея було неможливо. Неможливо навіть було розпочати процес врегулювання виплат, оскільки настання страхової події не підтверджене. Ґао Вей досі падає у чорну діру, і цей процес для нас ніколи не закінчиться.

Одна жінка подала позов до Всесвітньої академії наук із метою заборонити проведення досліджень цього зразка чорної діри. Подальші дистанційні спостережен­ня навряд чи принесли б нові результати, а тому всі очікували серйозніших маніпуляцій, як-от відправки масивних об’єктів усередину чорної діри для генерування потужного випромінювання та гіпотетичного порушення часу-простору біля горизонту подій. Однак, якщо Ґао Вей іще був живий, подібні маніпуляції могли становити для нього неабияку небезпеку. Жінка не виграла справи, проте з інших причин програму з вивчення цього зразка чорної діри згорнули, а Швидкість світла ІІ перетворилася на місто-привид. Тепер нам лише залишається чекати, поки чорна діра повністю випарується. За розрахунками це триватиме приблизно пів століття.

Хоча тепер ми знаємо, що Ґао Вея хтось усе-таки кохав. Та, на жаль, він про це так і не дізнався. Пізніше ця жінка часто навідувалася сюди і намагалася за допомогою радіохвиль та нейтрино передати своє послання всередину чорної діри. Вона навіть написала любовне зізнання великими літерами біля обмежувальної сітки. Я не знаю, чи може Ґао Вей із його системи відліку побачити написане, оскільки він перетнув горизонт подій і опинився в синґулярності… Як би там не було, але тут нема простих відповідей.

Чен Сінь знову поглянула на слабкі спалахи синього світла в темній безодні руїн та уявила людину, яка довіку падатиме за горизонт подій, де зупинився навіть плин часу. Ця людина, з точки зору нашого світу, ще жива, але у своєму світі вона мертва… Скільки дивних доль і немислимих історій…

Чен Сінь видалося, що чорна діра спалахами дійсно передає якусь інформацію, підморгуючи, ніби людина. Вона відвела погляд, відчуваючи, що в її серці порожнеча не менша, ніж ці руїни посеред безкінечності космосу.

—