Читати книгу - "Претенденти на папаху, Олег Федорович Чорногуз"

суб'єкт з борцівським торсом і поглядом ресторанного вишибайла, що випадково потрапив в радіус розмаху Євграфової руки, зробив крок уперед, і Сідалковський зрозумів, що той спочатку задля власного задоволення зверне йому щелепу, а тоді перекине (на втіху іншим) з другого поверху на перший, не уточнюючи ні його біографічних даних, ні найтісніших зв'язків з Веніаміном Олександровичем. Сідалковський зібрався в один клубок, бо зрозумів, що тепер його може врятувати тільки доля.

Доля під виглядом міліцейського кашкета піднімалася сходами так повільно, що Сідалковському хотілося вигукнути, за що тому гроші платять. Спочатку піднімався околиш кашкета, а обабіч нього два сержантських погони. Ніколи ще Євграф так не радів появі міліціонера, як цього разу.

— Я щасливий вас бачити, товаришу сержант, саме тут і саме в нашому товаристві,— мовив він.

— Ви передчасно радієте, — глипнув міліціонер з-під козирка на Сідалковського.

Сідалковський подивився на пудові кулаки ресторанного вишибайла і подумав, що товариш сержант помиляється.

— Твоє щастя, що я сьогодні добрий, — сказав сержант, саджаючи Сідалковського в санітарну карету з червоним хрестом на білому фоні.— І твоє щастя, що ти не встиг випити… І ще твоє щастя в тому, що ми боремося за кращу дільницю в районі «Без бійки і хуліганства», а то б я тебе запроторив!..

Куди саме, він не уточнив.

Сержант привіз Сідалковського у сусідній район міста, там записав його координати, виписав штраф, а тоді вже випустив Сідалковського з будки, як це роблять гицелі з випадково спійманими заслуженими песиками.

— Знай мою доброту, — на прощання сказав сержант і того ж дня повідомив на роботу про вчинене в ресторані хуліганство…

…Той день для Сідалковського був останнім днем місяця і першим днем, коли йому з першою зарплатою показали новий виконавчий лист, а за скандал у ресторані— ще й на двері…

Через кілька днів Ядвіга Капітульська у супроводі Вєніаміна Жереха та дядька Осмоловського відбувала в Європу. Сідалковський того ж дня їхав у протилежний від Європи бік: до Кобилятина-Турбінного. Він ще не знав про печальну долю «Фіндіпошу», а тим чуткам, що доходили до нього, не вірив. Під стукіт коліс електрички згадувалися батьківські слова Стратона Стратоновича: «Остогидне писаниною займатися — повертайся до рідного дому».

«Фіндіпош» без вивіски і знаменитого гасла зустрів його чорними западинами обгорілих вікон та дверей. Серце тривожно забилось. «Запахло кавою, Сідалковський. Цілуй ложку, — подумав він. — Попіл «Фіндіпошу» стукає тобі в груди…»

Він похитав головою, повернувся на сто вісімдесят градусів і спрямував свою ходу до «Веселого відвідувача», що заклично підморгнув йому неоновими літерами. Хотілося їсти, пити і тимчасово нікого не бачити. Євграф підійшов до широких скляних дверей і глянув на білу вивіску з чорними літерами: «Просимо пробачення. У нас санітарний день».

Трохи збоку на темно-синій планці хтось красивим, як у Сідалковського, почерком вивів: «Ресторану на постійну роботу потрібен швейцар другої зміни. Оклад 70 карбованців і уборщиця».

«Ви кінчите, як і я… Ви кінчите, як і я», — згадав він зловісні слова «генерала» Чудловського. Євграф взявся за ручку і рішуче смикнув двері на себе.

— Куди преш? — сонно закліпав очима від несподіванки швейцар. — Читати не вмієш?!

Сідалковський мовчки кивнув на другу табличку — темно-синю.

— А-а! Колега! Відділ кадрів за углом. — А тоді вже зовсім дружелюбно додав: — А вам ліврея буде до лиця. Як молодому генералові,— і невідомо чого розреготався.

(Далі не буде)

Київ—Стайки

1979–1982 pp.

Зноски
1

Філіал науково-дослідного інституту по вивченню попиту на шапки.

(обратно)
Оглавление РОЗДІЛ І, РОЗДІЛ II, РОЗДІЛ III, РОЗДІЛ IV, РОЗДІЛ V, РОЗДІЛ VI, РОЗДІЛ VII, РОЗДІЛ VIII, РОЗДІЛ IX, РОЗДІЛ X, РОЗДІЛ XI, РОЗДІЛ XII, РОЗДІЛ XIII, РОЗДІЛ XIV, РОЗДІЛ XV, РОЗДІЛ XVI, РОЗДІЛ XVII, РОЗДІЛ XVIII, РОЗДІЛ XIX, РОЗДІЛ XX, РОЗДІЛ XXI, РОЗДІЛ XXII, РОЗДІЛ XXIII, РОЗДІЛ XXIV, РОЗДІЛ XXV, РОЗДІЛ XXVI, РОЗДІЛ XXVII, РОЗДІЛ XXVIII, РОЗДІЛ XXIX, РОЗДІЛ XXX, РОЗДІЛ XXXI, РОЗДІЛ XXXII, РОЗДІЛ XXXIII, РОЗДІЛ XXXIV, ЕПІЛОГ