Читати книгу - "Хрещений Батько"

Фредді. — У нас у готелі знаменитий шеф-кухар, тобі подадуть таку смакоту, якої ти зроду не їв. Скупайся, перевдягнися з дороги, а я подбаю про решту. Я вже викликав усіх, з ким ти хотів зустрітися, вони чекають, і коли ти будеш готовий, я їх гукну.

— Прибережи Моу Гріна на кінець, добре? — задоволено відказав Майкл. — Спочатку мені потрібен Джоні Фонтане. — Він обернувся до Хейгена. — Може, ти б хотів ще кого запросити, Томе?

Хейген заперечливо хитнув головою. Фредді привітав його куди холодніше, ніж Майкла. Хейген розумів чому: Фредді був у батька в неласці і, звісно, винуватив консільйорі за те, що той не поміг йому. Хейген радо зробив би все для Фредді, але й сам не знав, чому той втрапив у неласку. Батько ні в чому конкретно не дорікав синові. Він просто давав відчути своє незадоволення.

Було вже за північ, коли сіли за стіл, накритий у Майкловому номері. Люсі поцілувала Майкла й не стала розходитися про те, що його обличчя після операції набуло значно привабливішого вигляду. Джуліс Сігал діловито оглянув оперовану вилицю й сказав Майклу:

— Добра робота. Зашито на совість. Як тепер ніс, в порядку?

— Цілком і повністю. Дякую за допомогу, — відповів Майкл. Під час вечері загальна увага була зосереджена на Майклові. Всі помітили, що своєю поведінкою, навіть манерою говорити він нагадував дона. Якимось чином викликав таку саму повагу, такий самий шанобливий острах, хоча поводився цілком природно й намагався, щоб кожний почував себе невимушено. Хейген, як завжди, залишався в тіні.

Новий чоловік, якого присутні не знали — Альберт Нері, — теж тримався дуже спокійно й скромно. Він заявив, що не хоче їсти, і сидів у кріслі біля дверей, переглядаючи місцеву газету.

Коли всі трохи випили й під'їли, офіціантів відпустили.

Майкл говорив з Джоні Фонтане:

— Кажуть, що до тебе повернувся голос, а заразом і всі твої шанувальники й шанувальниці. Вітаю.

— Дякую. — Джоні цікавило, чому Майкл хотів з ним зустрітися. Чого він зажадає? Якої послуги?

Тепер Майкл говорив до всіх зразу:

— «Родина» Корлеоне думає перебратися сюди, у Вегас. Продамо наші акції у фірмі маслинової олії й переїдемо сюди. Дон, Хейген і я вже все обговорили й вважаємо, що саме тут у «родини» велике майбутнє. Це не означає, що ми переїдемо прямо сьогодні чи наступного року. Щоб усе влаштувати, потрібно буде два, три, а то й чотири роки. Але такий наш генеральний план. Дехто з наших друзів уже має чималу частку акцій у цьому готелі і в казино, отже, і цього й почнемо. Моу Грін продасть нам свої акції, отже, друзі нашої «родини» повністю володітимуть готелем і казино.

— Майку, а ти певен, що Грін продасть? Він ніколи не говорив мені про це, і він любить цей бізнес. Я не думаю, що він захоче продати акції. — Кругле, як місяць, обличчя Фредді набрало стурбованого виразу.

Майкл спокійно сказав:

— Я зроблю йому пропозицію, від якої він не зможе відмовитись.

Ці слова було вимовлено звичайним тоном, проте вони прозвучали приголомшливо — можливо, тому, що це була улюблена фраза ватажків мафії. Майкл знову звернувся до Джоні Фонтане:

— Дон розраховує, що ти допоможеш нам зробити добрий початок на новому місці. Кажуть, що розваги мають великий ефект у заманюванні гравців. Ми сподіваємося, що ти підпишеш контракт і п'ять разів щороку приїздитимеш на якийсь тиждень з концертом. Сподіваємося, що твої друзі-кіноактори наслідуватимуть твій приклад. Ти зробив їм чимало послуг, отже, тепер можеш нагадати, що час відплачувати.

— Авжеж. Я зроблю для Хрещеного все, що можу, ти ж знаєш, Майку. — Проте в голосі Джоні відчувалося ледь чутне вагання. Майкл посміхнувся й запевнив:

— Ні ти, ні твої друзі нічого не втратите на цьому ділі. Ти матимеш посаду і частку прибутків готелю. Якщо вважаєш, що треба дати ще комусь, то і йому дамо. Можеш вірити мені: я передаю слова дона.

Джоні поспішив запевнити:

— Я вірю тобі, Майку. Але на Косі будується ще десяток готелів з казино. Коли ти тут об'явишся, ринок захоплять інші й тобі буде пізно встрявати в конкуренцію.

Озвався Том Хейген:

— У «родини» Корлеоне є друзі, що фінансують будівництво трьох готелів.

Джоні відразу зрозумів, що «родина» Корлеоне володіє ще трьома з цих готелів, разом з їхніми казино. Отже, буде з чого знімати проценти.

— Я візьмусь за цю справу, — запевнив він.

Майкл повернувся до Люсі й Джуліса Сігала.

— Я зобов'язаний тобі, — сказав він Джулісу. — Кажуть, що ти знову хотів би різати людей, але лікарні не дозволяють користуватися їхнім устаткуванням через ту стару справу з абортами. Я б хотів почути від тебе, чи це так і є?

Джуліс усміхнувся.

— Здається, що так. Але ти не знаєш медичного світу. Для них ніяка твоя сила не має значення. Боюсь, що ти мені не допоможеш.

Майкл замислено кивнув головою.

— Ти вірно кажеш, я знаю. Але мої друзі, дуже відомі люди, збираються побудувати велику лікарню в Лас-Вегасі. Судячи з того, як розростається це місто і з планів його розбудови, ця лікарня знадобиться найближчим часом. Якщо все вірно подати, вони могли б взяти тебе в хірургічний кабінет. Де, у біса, вони знайдуть таких талановитих хірургів, як ти, котрі захотіли б лізти в цю пустелю? Хоча б наполовину таких талановитих? Ми навіть зробимо лікарні велику послугу. Отож не зникай з поля зору. Я чув, що ви з Люсі збираєтеся одружитися?

Джуліс стенув плечима.

— Коли буде видно, що можу забезпечити сім'ю, — відповів він.

— Якщо ти, Майку, не побудуєш лікарню, вікувати мені старою дівою, — невесело підсумувала Люсі. Всі засміялися. Всі, за винятком Джуліса. Він заявив Майклу:

— Якщо я отримаю цю роботу, я не хотів би, щоб мене чіпляли на неї, як на гачок.

— Ніяких гачків, — холодно відповів Майкл. — Просто я в боргу перед тобою й хочу віддячити.

Люсі лагідно попросила:

— Майку, не бери до серця.

— А я й не серджусь. — Майкл посміхнувся Люсі й знову звернувся до