Читати книгу - "Страта"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Вона посміхнулася:
— «Ти не вмієш каятися, — сказала ящірка».
— Що?
— Нічого, — вона знову посміхнулася крізь сумоту. — Просто так. Цитата.
Багаття все ширилося — але не палило. Легенько поколювало. Як запізнене сумління.
Епілог* * *
а повороті, де дорога виписувала петлю над самим урвищем, Ірена зупинила машину.
— Стривай, Андрусю. Зачекай хвилинку...
Провалля починалося відразу ж за смугастими стовпчиками дорожньої розмітки. На дні провалля залягла густа хмара — щільна, струмениста, що повільно перетікала сама в себе. Сірі пасмуги, піднімаючись над краєм, танули в променях вранішнього сонця — крізь розпливчасті клапті проступали гори, далекий ліс, череп’яний дах маленької кав’ярні, до якої ще десять хвилин їзди...
Ірена дивилася.
Із-за повороту обережно — а в цих горах усі їздять обережно — виткнулась довга біла машина. Побачивши на узбіччі Ірену, пригальмувала, зупинилася. З-за керма виліз високий чорнявий чоловік — Ірені він видався начебто знайомим (утім, у цих місцях усі десь колись зустрічалися, людей не так-то уже й густо).
— Вам допомогти? Щось із машиною?
Над осілими клаптями туману летів, розмірено змахуючи крилами, білий птах. Ліс проступав ясніше — виднілися пагорби, ніби недбало накинута розмаїта шаль.
— Вибачте, якщо завадив...
Вона опам’яталася:
— Ні-ні... дякую. Все гаразд.
У машині вимогливо запхикала дитина.
— Тихо, Андрусю, зараз поїдемо...
Малюк вовтузився у своєму кріслі, укріпленому на задньому сидінні машини. Скручував вухо гумовому кролику, невдоволено надував губки.
...Туман танув. Вже проступали валуни на дні провалля і струмок між ними...
— А знаєте... — несподівано мовив чоловік, простеживши за її поглядом.— Кажуть... є така прикмета...
На червоний дах кав’ярні лягло сонце, і черепиця заяскріла, ніби мак.
— Так от, кажуть, — чоловік кашлянув, — що коли отак на безлюдді довго вдивлятися в густий туман, можна побачити контур Творця. Він просувається в тумані, як у хмарі... Ви часом не його хочете уздріти?
Деякий час вона уважно дивилася вниз.
Потім ледь помітно скривилася. Похитала головою.
— Шкода... — після паузи сказав чоловік.
Вона підвела голову.
Він був худий і смаглявий, зі смужкою вусів над верхньою губою. Схожий на жителя півдня. У старому темно-синьому светрі ручного плетіння.
— Не так уже й шкода, — сказала вона повільно. — Мені нема чого сказати Творцеві... при особистій зустрічі.
Її співрозмовник знизав плечима — що ж, мовляв, поробиш... Попрощався кивком, розвернувся й пішов до своєї машини.
Маленький Андрусь викинув у вікно свого кролика. Іграшка впала на дорогу.
— Заждіть!.. — сказала Ірена нерішуче.
Смаглявий чоловік обернувся.
Що в ньому було незвичайного?! Що змусило її здригнутися, напружитися, гукнути?
Очі... Натхненні, як у диригента за пультом. Дивно знайомий вираз...
— Я мала дурість якось подумати... — вона ніяково посміхнулася, — що наш світ влаштований не дуже вдало... Я помилялася. Це дуже сумний... але прекрасний світ.
— Правда?
Ірена підняла кролика з землі. Гумове вухо було геть розтерзане — ніби гострозубцями.
Вона машинально обтерла з іграшки пилюку. Нерішуче кивнула:
— Так... Мабуть, про це слід написати...
Південець усміхнувся привітніше:
— Що ж, удачі... авторко Хміль.
Вона все ще стояла, розширивши очі, а біла машина віддалялася, виляючи хвостом вихлопного димку.
...Напевне, він просто впізнав її з фотографії в журналі.
Якийсь мандрівець.
Просто.
Марина та Сергій Дяченки — це не просто сімейний і письменницький дует, це особливе явище в сучасному світі фантастики й фентезі. Автори понад 80 повістей та 25 романів, свій жанр вони визначають як «магічний реалізм». Володарі багатьох літературних премій; зокрема на загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» у Глазго Дяченки отримали звання «кращих письменників-фантастів» Європи.
Роман «Страта» — перша книга з нової серії «Світи Марини та Сергія Дяченків», започаткованої видавництвом «Фоліо». У ній побачать світ майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані.
...Письменниця Ірена Хміль потрапляє в лабіринт світів, створених таємничим Моделятором — її колишнім чоловіком, геніальним винахідником. Вона розуміє, що треба рішуче втрутитись,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Страта», після закриття браузера.