Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

— Ти ж знаєш, що я кохаю тебе?

Дивлячись на обручку, на тремтячі пальці, відчуваючи, як у горлі чомусь стає клубок, а очі починає щипати, Настя кивнула.

— Дуже кохаю, Насте. Хочу прожити з тобою життя, ти ж розумієш, що так і буде?

Повідомляти про те, що лякати відразу ж — зовсім не обов’язково, Настя не стала.

— У нас із тобою тепер парне катання, Настусю. І танці теж парні…

Обіцянки ще довго лилися в машині, а потім уже вдома. Його ніби прорвало, а Настя не мала проти абсолютно нічого. Вона ж в одну мить втратила всі слова. Навіть повноцінне «так» сказала пізніше, на наступний ранок, коли перший шок пройшов.

Тоді ж трохи поплакала, як годиться, від щастя, отримала заслужений оберемок квітів, теж сказала, що кохає.

Пропозиція руки й серця виявилася для неї вкрай несподіваною, хоча й була цілком очікуваною. А далі… вони продовжили жити.