Читати книгу - "Божественна комедія"

5. Холодної тварини вид – тої пори року світанок починався в сузір’ї Скорпіона.

7. Ніч два кроки вгору вже зробила – тобто минуло дві нічні години.

8. Де п’ять… – тобто Данте, Віргілій, Сорделло, Ніно Вісконті і Коррадо Маласпіна.

10. Коли знемігсь я, мов усі живі. – Данте втомився, але Віргілій та інші тіні не знають втоми.

14. Коли сумує ластівка – нещасна царівна Філомела, обернена на ластівку. Фракійський цар Терей силою оволодів Філомелою, сестрою своєї дружини Прокни, а щоб вона не могла розповісти про його злочин, відрізав їй язика. Філомела виткала на убранні кілька слів, з яких Прокна дізналася про все. Щоб помститись, сестри вбили Ітіса, сина царя, і його м’ясом нагодували Терея. Коли він погнався за ними з сокирою, боги обернули Філомелу на ластівку, Прокну – на солов’я, а Терея – на одуда (Метам. VI).

23. Де Ганімед… – на горі Іді Фрігійській, де Юпітер, обернувшись на орла, викрав юнака Ганімеда, щоб зробити його своїм виночерпієм (ант. міф.).

30. Негаснучий огонь – сфера вогню; тоді вважали, що вона лежить між сферою повітря і небом Місяця.

34 – 39. Так, певно, затремтів Ахілл… – На початку Троянської війни богиня Фетіда, Ахіллова мати, бажаючи врятувати сина від неминучої смерті, взяла його від вихователя Хірона і перенесла сонним на острів Скірос, але Одіссей і Діомед знайшли його і там.

55. Лючія – християнська свята, алегорично – «просвіщаюча благодать» (лат. lux – світло).

112. «Глаголь» – назва церковнослов’янської літери «г» (початок слова «гріх»). Ангел позначає на чолі Данте емблеми семи смертних гріхів, від яких поет має очиститися в міру сходження на гору Чистилища.

136 – 138. Тарпейська брама в римському Капітолії, де містилася державна скарбниця. У добу падіння Римської республіки охоронцем скарбниці був прихильник республіканської партії Люцій Цецілій Метелл, якого Цезар усунув і арештував, захопивши державні скарби.

ПІСНЯ ДЕСЯТА

Чистилище. – Перше коло. – Пихаті. – Приклади смирення

20. Досягли ми площини… – тобто першого кола Чистилища, де спокутується гріх пихи.

32. Поліклет (друга половина V сторіччя до н. е.) – старогрецький скульптор і теоретик мистецтва, автор так званого «канону», тобто вчення про ідеальні співвідношення частин людського тіла і про його пропорції.

34 – 45. Перший барельєф зображує євангельську легенду про благовіщення, коли до діви Марії з’явився ангел і провістив, що вона стане матір’ю Ісуса Христа, і діва слухняно і з смиренням прийняла цю вість.

55 – 56. Натяк на біблійний міф про Озу, який нагло вмер, коли хотів торкнутися ковчега.

65 – 69. Другий барельєф змальовує смирення біблійного царя Давида, чоловіка Мелхоли, під час перевезення ковчега.

73 – 93. Третій барельєф відтворює легенду про те, як імператор Траян смиренно вислухав докори вдови і вчинив правий суд.

75. За середньовічною легендою, папа Григорій виблагав у Бога спасіння для душі прославленого своєю справедливістю й добротою римського імператора Траяна (75 – 117). Траян був визволений з Пекла, жив удруге, як християнин і досяг райського блаженства. Душі навіть найвидатніших своїми чеснотами нехристиян мусили перебувати, за уявленнями Данте і його сучасників, у першому колі Пекла.

94. Для кого не існує новини – тобто для бога.

125. Метелик ангельський – людська душа.

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

Перше коло. – Пихаті. – Молитва. – Одерізі д’Агобйо

59 – 72. Омберто Альдобрандеско, граф Сантафйоре, забитий 1259 року, коли сьєнці, не стерпівши його кривд і насильств, взяли в облогу його замок Кампаньятіко.

64. Спільна мати – земля.

74 – 103. Одерізі з Агобйо (пом. 1299) – глава урбінської школи мініатюристів; про нього, як і про далі згадуваних художників Франко, Чімабуе, Джотто – див.: В. Н. Л а з а р е в, «Происхождение итальянского Возрождения», М., Изд-во АН СССР, I, 1956, II, 1959, за покажчиками імен.

81. «Освітлювання в книзі» – так за тих часів називалося мистецтво оздоблювання книг (тоді, звичайно, ще рукописних) малюнками, що пояснювали, «проливали світло», «освітлювали» текст (термін походить від латинських слів («lumen», «lustro», що означають «світло», звідси й сучасні «ілюстрація», «ілюмінація», тобто розфарбування умовних позначок на планах, картах тощо).

83. Франко з Болоньї – мініатюрист, сучасник Данте.

94 – 96. Чімабуе (бл. 1240 – бл. 1302) – славетний флорентійський живописець.

95. Джотто (1266 або 1276 – 1337) – великий флорентійський художник, засновник реалістичного напряму в мистецтві Відродження, друг Данте.

97. Цей Гвідо… злото… – Гвідо Кавальканті (бл. 1259 – 1300), філософ і поет, друг Данте, один з найвидатніших представників «dolce stil nuovo».

98. Як з тим зрівнять – Гвідо Гвініцеллі (між 1230 і 1240 – 1276) – італійський поет, якого Данте вважав своїм батьком у поезії (див. Ч. XXVI і прим. 92).

109 – 138. Провенцано Сальвані – ватажок сьєнських гібелінів; спочатку успішно воював проти флорентійських гвельфів (битва під Монтаперті, 1260 року), але врешті зазнав поразки в бою при Колле ді Вальдельса 1269 року, коли потрапив у полон і був скараний на горло. Він колись, ставши на сьєнській площі навколішки, смиренно благав городян допомогти йому зібрати гроші для друга, якого король Карл І Анжуйський ув’язнив, жадаючи викупу. Полоненик був викуплений. За цей вчинок сумирності і смирення Провенцано не відбував свого строку у Передчистилищі.

140 – 141. Зміст цих слів Одерізі: «Ти скоро зрозумієш, що означає це слово (тремтівши тілом перед усіма), бо про це подбають твої співгородяни (коли виженуть тебе з Флоренції і змусять у вигнанні вдаватися до чужої допомоги)».

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА

Перше коло. – Пихаті. – Приклади покараної пихи. – Сходження у друге коло

13 – 14. Опусти-но очі… – Після різьблених на стіні прикладів смирення й покори Данте описує малюнки на дорозі, що зображують випадки покараної ще на землі пихи й гордощів, узяті з давньоєврейської і античної міфології та історії.

25. Впізнав я отого… – сатану.

28. Бріарей – гігант, ударений Зевсовою блискавкою (ант. міф.). В «Енеїді» Віргілій зобразив його сторуким.

31. Паллада, Марс, Феб – боги, діти Юпітера, які брали участь у переможній війні божественного їх батька проти повсталих гігантів (ант. міф.).

34. Впізнав Немврода. – Немврод був на чолі вавилонян, які в місті Сеннаарі почали будувати вежу, щоб досягти неба, але Бог, змішавши їхні мови, припинив цей замір (Бібл.).

37. Тебе,