Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

– Що ти з ним зробила? – несподівано звернувся знов до Ессі, яку Торіан одразу почав прикривати собою ще більше. – Він був таким слухняним хлопчиком. Ти на нього погано впливаєш, – він цокнув язиком і похитав головою.

Було не зрозуміло чи це він жартував, чи погрожував та все ж чоловік здався. Схоже щось та й йокнуло в його гнилому серці, якщо він вже вирішив не провокувати брата далі. Знав, що він зараз на межі і може зробити необдуманий крок, за який його доведеться карати.

Торіан схопив білявку за руку і пройшов повз короля, що щойно відступив убік, пропускаючи їх далі. Вельмар задумливо дивився їм услід.

Їх Високості повернулись до своїх покоїв. Ессі трусило так, що вона не могла жодного м’язу розслабити, навіть зуби не стукали, бо щелепи звело до болю. Торіан зняв свого камзола і загорнув у нього блідющу дівчину, пригорнув до себе.

У двері постукали.

– Заходьте! – вигукнув ерцгерцог.

– Я передав пов- Що сталось? – до кімнати зайшов Вінс і нахмурився, побачивши стан Ессі. А потім зрозумів – він же бачив, що готувалось на площі, коли проїжджав повз неї. – Чому ти це дозволяєш?! Ти ж обіцяв, що з нею нічого не станеться!

Від гаркання Вінса білявка здригалась, зараз їй потрібні були тиша та спокій, аби прийти до тями. Торіан відчував кожен раз, як її тіпало.

– Вінсе, замовкни, – ще поки спокійно сказав ерцгерцог, але в його голосі відчувались нотки роздратування.

– Ні! Я ж казав, що не варто сюди їхати! А тепер через твої егоїстичні дії страждає Ессі! – чоловік хотів кольнути Торіана. Хотів, аби він почувався винним, аби згризав себе зсередини. Зараз він злий, тому дозволяє це собі, а потім буде шкодувати, бо все ж це його найліпший друг.

– Закрий свій рот, Вінсе, інакше я за себе не ручаюсь! – смикнувся в його сторону, стиснувши кулаки до побіління пальців. Рявкнув: – Йди геть!

Їх погляди зімкнулись, з очей йшли іскри, ніби від ударів шпагами. Йшов безмовний поєдинок. Проте переміг у ньому Торіан, бо шпигун поки не смів більше так відкрито виступати проти свого володаря. Двері за його спиною зачинились із гуркотом, і Ессі знову опинилась у теплому та рідному кільці з рук. Поки вона далі заспокоювалась, задумалась над словами Вінса. Адже справді, їй чоловік обіцяв, що з нею все буде гаразд, а тут що не день, то кошмар наяву. Але ці думки все одно не викликали образи на Торіана, бо завжди пасивний і врівноважений чоловік, що навіть бабці своїй не перечив, насмілився підняти руку на короля, на свого божевільного брата, погрожував йому.

«Схоже я дійсно погано на нього впливаю», – усміхнулась вона подумки.