Читати книгу - "Королівство шахраїв"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Стрілець звивався, мов риба, борсаючись у лещатах чоловікових рук; на щастя, своєю тілобудовою він нагадував чаплю на суворій дієті. Джаспер знову підвівся на ноги, та солдат був швидким, попри свої розміри. Він жбурнув хлопця до стіни, і Джаспер скрикнув від болю, замислившись, чи не зламав часом ребро. «Це корисно. Масажує печінку».
Поки цей йолоп давав волю рукам, важко було мислити чітко.
Джаспер побачив, як кулак велетня відхилився назад, зблиснувши металом. «Вони дали йому справжній латунний кастет, — нажахано здогадався він. — І вживили його в руку».
Останньої миті йому вдалося ухилитися ліворуч. Солдатів кулак гупнув по стіні позаду його голови з громоподібним тріском.
— Промазав, — сказав солдат керчинською з чітким акцентом і знову глибоко вдихнув.
«Він унюхав мене, — подумав Джаспер. — Того дня в Клепці. Він не переймався, що міська варта може його знайти, він полював і тепер знайшов свою здобич».
Солдат знову замахнувся кулаком. Він збирався вибити з Джаспера дух, а потім... що? Розтрощити двері каплички й понести його вулицями, як мішок зерна? Віддати його комусь зі своїх крилатих товаришів?
«Принаймні мені більше ніколи не вдасться нікого розчарувати». Вони аж по вінця накачають його парем. Можливо, він проживе достатньо довго, щоб виготовити для Шу Хану нову партію Кхерґуудів.
Він пригнувся праворуч. Солдатів кулак залишив на стіні церкви черговий кратер.
Лють спотворила велетове обличчя. Він притис Джасперову шию до стіни й замахнувся, щоб ударити востаннє.
За одну секунду в Джасперовій голові промайнула тисяча думок. Пожмаканий батьків капелюх. Мерехтіння його револьверів з оздобленими перлинами руків’ями. Інеж стоїть пряма, мов стріла. «Я прийшла не в пошуках вибачень». Вілан сидить за столом у гробниці і гризе пучку великого пальця. «Із яким завгодно цукром, — сказав він, а потім: — ...Тримайте його подалі від поту, крові та слини».
Хімічний довгоносик. Інеж кинула купку невикористаних слоїків на стіл у кеттердамському люксі. Коли вони з батьком сварилися, Джаспер грався одним із них. Тепер його пальці залізли до кишені штанів, і рука зімкнулася на скляному слоїку.
— Парем! — бовкнув стрілець. Це було єдине шуанське слово, яке він знав.
Солдат завмер, кулак завис у повітрі. Шуанець нахилив голову набік.
«Завжди бий туди, куди простак недопетрає дивитися».
Джаспер театрально розтулив рота й удав, що запхав щось туди.
Солдатові очі розчахнулися ширше, і він послабив хватку, намагаючись відвести стрільцеву руку. Кхерґууд видав якийсь звук — можливо, гарчання, а можливо, початок протесту. Це мало не надто багато значення. Вільною рукою Джаспер щосили вдарив солдата по губах скляним слоїком.
Солдат відсахнувся, коли скляні скалки застрягли в його вустах і рідина потекла по підборіддю разом із цівками крові. Джаспер несамовито потер руку об сорочку, сподіваючись, що не порізав собі пальці та не намочив їх довгоносиком. Але нічого не відбувалося. Солдат, схоже, розлютився, та нічого більше. Він заревів і схопив Джаспера за плече, підіймаючи його в повітря. «Ох, Святі, — подумав хлопець, — можливо, він не завдасть собі клопоту тягнути мене до своїх друзяк». Він ухопився за товсту руку велетня, намагаючись розтиснути його обійми.
Кхерґууд струсонув Джаспера, закашлявся, груди його заходили ходором, і стрілець знову захитався, слабко й нерівномірно смикаючись.
Тоді Джаспер збагнув: солдат не трусив його, він просто трусився сам.
З гігантського рота почулося тихе шипіння, наче яйця впали на гарячу пательню. На його вустах запузирилася рожева піна з крові та слини і потекла підборіддям. Джаспер відсахнувся.
Солдат стогнав. Його велетенські руки відпустили Джасперові плечі, і стрілець посунувся назад, не в змозі відвести погляду від Кхерґууда, коли його тіло засмикалося в судомах, а груди затремтіли. Солдат склався навпіл, і струмок рожевої жовчі полився з його рота, забризкавши стіни.
— Знову мене впустив, — поглузував Джаспер, стримуючи нудоту.
Велетень похилився набік і завалився на підлогу нерухомо, наче спиляний дуб.
Якусь мить Джаспер просто витріщався на його величезне тіло. Потім до нього повернулися відчуття. Скільки часу він згаяв? Хлопець кинувся назад до каплички в кінці нефу великого пальця.
Перш ніж хлопець дістався до дверей, поспішаючи до нього, з’явилася Інеж. Він проґавив зустріч. Мара не пішла б за стрільцем, якби не думала, що він вскочив у халепу.
— Джаспере, де...
— Зброю, — рішуче урвав її він.
Не промовивши більше жодного слова, дівчина зняла з плеча гвинтівку. Він вихопив зброю з її рук і побіг назад до собору. Якби він лише зміг дістатися до аркади!
Заверещала сирена. Занадто пізно. Він ніяк не встигне. «Який сенс у стрільці без револьверів?» Який сенс був у Джаспері, якщо він не міг вистрілити? Вони застрягнуть у пастці цього міста, їх кинуть до в’язниці, а може, і стратять. Кувея продадуть тому, хто запропонує більшу ціну. Парем випалить дірку у світі, і на гришників полюватимуть іще затятіше. У Фієрді, на Мандрівному Острові, у Новозем’ї. Зова зникнуть, змушені служити у війську, а цей проклятий наркотик зжере їх.
Сирена то гучнішала, то стихала. У соборі здійнявся лемент. Люди бігли до головних дверей; незабаром вони кинуться до великого пальця в пошуках іншого виходу.
«Стріляти може кожен, але не кожен може влучити, — озвався материн голос. — Ми зова. Ти і я».
Неможливо. Звідси він не міг навіть побачити Кувея, і ніхто не може стріляти з-за рогу.
Але Джаспер достатньо добре знав схему церкви. Він знав, що з проходу куля полетить прямісінько туди, де стоїть аукціонна трибуна. Своїм внутрішнім поглядом він бачив другий ґудзик на Кувеєвій сорочці.
«Неможливо».
Куля має одну-єдину траєкторію.
А якщо її можна скерувати?
«Не кожен може влучити».
— Джаспере? — покликала ззаду Інеж. Він підняв гвинтівку. Це була звичайна вогнепальна зброя, але він власноруч переробив її. Усередині був єдиний патрон — не смертельний, просто суміш воску та ґуми. Якщо він схибить, когось буде важко поранено. Але, якщо він не вистрілить, постраждає безліч людей. «Дідько, — подумав Джаспер, — може, не влучивши в Кувея, я хоча б виб’ю Ван Екові око».
Стрілець працював зі зброярами, сам виготовляв собі озброєння. Він знав свою зброю краще за правила «Мейкерового колеса». Джаспер зосередився на кулі, відчув її найменші часточки. Можливо, він теж був нею. Кулею, яка все життя провела в барабані револьвера, чекаючи, поки її спрямують.
«Стріляти може кожен».
— Інеж,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство шахраїв», після закриття браузера.