Читати книгу - "Гірка правда"

в ній старшинами (офіцерами). Батальйони "Нахтігаль" і "Роланд" були створені бандерівцями, вони після бунту Ст. Бандери, спричиненого невизнанням німцями "Акту ЗО червня", були розформовані, офіцери (за винятком Романа Шухевича) були арештовані, але під час творення дивізії їх звільнили, щоб вони влилися в дивізію.[428] Були теж спільні дії УПА і деяких частин дивізії, про що буде мова далі.

Саме ці причини вирішили, що в цій частині говоритиму теж про СС дивізію "Галичина".

На захід від Торонто, в напрямі на Гамільтон, на українському цвинтарі є пам'ятник, споруджений для вшанування вояків дивізії, на якому є напис: "Борцям за волю України", а над ним на вояцькому хресті: "І.У.Д.", тобто - Перша Українська Дивізія. У цьому розділі намагатимусь дати відповідь на питання: чи дійсно вояки СС дивізії "Галичина" воювали за волю України? І чи виправданою є назва: Перша Українська Дивізія?

Ініціатива створення дивізії

Крім авторів, маю на думці українських націоналістичних авторів, які, пишучи історію, займаються пропагандою та дезинформацією, а до таких зараховую Василя Веригу, є, як виняток, Роман Колісник, колишній вояк СС дивізії "Галичина", автор книжки "Останній постріл" та ряду статтей і розвідок на тему дивізії. Хоч і він, на мою думку, не без гріха, то у періодику "Вісті комбатанта", Торонто, №4/86 і в наступних номерах, він опублікував вельми об'єктивну розвідку, але дав їй заголовок: "Українська дивізія і Військова уцрава "Галичина" німецька політика відносно українського національного війська 1943-1945". [429] У той час взагалі не існувало українське національне військо, чого, зрештою, не заперечує й сам Роман Колісник у змісті розвідки. Автор подає ряд фактів, які кидають світло на суть СС дивізії "Галичина", вказуючи на дотепер невелику кількість праць на цю тему - може й через нехіть писати про неприємні справи.

Ідею створення дивізії Р. Колісник приписує губернаторові дистрикту Галичина Отто Вехтерові, котрий вважав Галичину за "свою" територію, як колишню провінцію Австрії. Галичину, - пише Р. Колісник, - Вехтер уважав за спеціальну країну, в якій якнайскоріше слід відновити німецькі впливи, що перервалися з упадком Австро-Угорської імперії Він хотів перевиховувати українську молодь Галичини, виплекати в ній "галицьку регіональну свідомість", щоб у майбутньому "злити цю свідомість у загальну німецьку" (№4/86, стор. 89). Галичину він (Вехтер -В.П.) уважав за окрему територіальну одиницю, на якій живе населення, що має "свою специфічну свідомість". Так як він її називає, - особлива крайова галицько-українська свідомість, -створилася під час 150-літнього австрійського панування... відповідне виховання призведе "галицьку свідомість" до її злиття у т. зв. "німецьку свідомість". Таке завдання у

вихованні і впливі на українську молодь матиме дивізія (№1/1987, стор. 82,83).

Спостерігаючи галичан на Заході (бо в Польщі не доводилося), можу дійти висновку, що Отто Вехтер не був далекий від правди: в галичан якась окрема психіка, інший спосіб думання. Або цілковиту рацію має Отто Вехтер, або галичани не виросли ще з племінного способу думання і намагаються накинути його решті України, намагаються "приєднати" Україну до Галичини.

У справі створення дивізії Отто Вехтер звернувся з пропозицією до райхсфюрера СС Гайнріха Гіммлера. Це діялося у березні 1943 p., отже в час, коли Радянська Армія перейшла до загального наступу на всьому радянсько-німецькому фронті, коли протягом зими 1942/43 радянські війська визволили Північний Кавказ, ряд областей РФРСР і почали визволяти Україну. Сам Гіммлер остаточно вирішив долю дивізії: дивізія увійде в склад зброї СС (№4/86, стор. 91).

"Зброя СС", тобто "Ваффен-СС", складовою частиною якої була СС дивізія "Галичина", так пояснюється:

Ваффен-СС, гітлерівська злочинна військова формація, складена з членів СС Під час війни Ваффен-СС була перетворена в автономний рід війська (котрий входив у склад сухопутних військ Вермахту), підпорядкованого Г. Гіммлерові... Від 1940 р. частини СС, крім громадян Райху, рекрутувалися з фольксдойчів союзних і деяких окупованих країн (разом коло 300.000), а також з фашистів-добровольців з тих країн, (разом коло 200.000)... Війська СС були елітарною формацією, належали до найбільш сфанатизованих гітлерівських формацій, у прифронтових діях і протипартизанських операціях на окупованій території допускалися багатьох масових злочинів, не дотримувалися принципів міжнародного воєнного права. Ваффен-СС, як складова частина Організації СС, міжнародним Воєнним Трибуналом у Нюрнберзі була визнана злочинною організацією. [430]

У своїй розвідці Р. Колісник описує, що в рамках Ваффен-СС були створені дивізії СС - голландців, норвежців, датчан, бельгійців, естонців, латишів, а також з "власовців". Дві СС дивіії "власовців" перший свій бій звели... проти гітлерівців, у Празі, де вони стали на боці чеських повстанців проти німців. На жаль, такого моменту не було в СС дивізії "Галичина".

Набір до СС дивізії "Галичина" був у принципі добровольчим, до 2 червня зголосилося до неї понад 80 тисяч хлопців і чоловіків.[431] У контексті сказаного, в порівнянні з польською енциклопедією щодо визначення Ваффен-СС, може виникнути здивування: невже в Галичині знайшлося аж стільки фашистів? Ні, цих понад 80.000 галичан, це не були фашисти. Ними, або точніше, українськими націоналістами, що недалекі були від гітлерівського нацизму, були організатори дивізії з українського боку. Натомість молоді галичани в той час не знали куди подітися. Особисто знаю одного висококультурного галичанина, Йосипа Григоровича Гошуляка, котрий втік від усього того, що діялося під час війни - в духовну семінарію. Та чи багато могло так зробити?

Це був час, коли отуманеній патріотичній галицькій молоді "випадало" йти в ліс до бандерівців, але не всі цього бажали. Це був час, коли німці масово вивозили молодих людей на невільні роботи в Німеччину.