Читати книгу - "Один тиждень і назавжди, Alina Pero"

 Коли Марта переступила поріг ресторану, її серце зробило дивний стрибок.
Тут було все, про що вона мріяла.
Велика кухня. Професійне обладнання. Простора зала з теплим світлом і дерев’яними столами.
Вона повільно пройшлася, проводячи пальцями по стільниці.
Олексій мовчки спостерігав.
— Що скажеш?
Марта зітхнула.
— Це… ідеально.
Він усміхнувся.
— Тоді вперед.
Вона перевела на нього погляд.
— Ти серйозно думаєш, що я просто так візьму й почну працювати?
— А чому ні?
— Бо це величезна відповідальність.
Олексій схрестив руки.
— І що, ти збираєшся тікати від мрії тільки тому, що це важко?
Марта стиснула губи.
— Я не тікаю.
— Тоді починай.
Вона перевела подих.
Після всіх випробувань, які Олексій їй влаштовував, це вже не здавалося неможливим.
Вона кивнула.
— Добре.
Його усмішка стала ширшою.
— Ось це правильний настрій.
Марта розсміялася.
— Що далі?
— Далі ми святкуємо.
— Святкуємо?
Олексій нахилився ближче.
— Це важливий день. І він заслуговує на особливий фінал.
Марта скептично прищулилася.
— Я вже боюся.
Він засміявся.
— Даремно.
Але в його очах був такий блиск, що вона зрозуміла: щось він задумав.
І це їй навіть подобалося.