Читати книгу - "Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Якщо я зараз погоджуся поїхати з Костиком, моє життя на весь період гастролей перетвориться на маленьке особисте пекло. Якщо погоджуся на море, Костя образиться і може зрозуміти неправильно. Хоча я б зовсім не відмовилася від такої поїздки. Але заробленої нами з коханим, з моїм нареченим.
Кинула погляд на Ігоря, усвідомивши в цю секунду, що коханий і наречений тепер не були тотожністю. Оце так метаморфоза!
Бачачи мою розгубленість, Ігор вирішив прийти на виручку. Уже вкотре.
— Це ні до чого не зобов'язує, Катрусю, — медом пролилися на мою душу ласунки його облесливі слова. — Нехай буде моїм весільним подарунком для вас обох.
Насупилася, почувши ці слова. Як він може пропонувати мені свої почуття й одночасно з цим дарувати щось до весілля з Костею? Це ж маячня!
— Чому роздільним? — мимоволі видала себе.
Ні, їхати в музичний тур із Костею я не згодна категорично. Тим більше тепер. Можливо, просто занадто сильно серджуся на нього за обман. Він же не один раз говорив про батька в негативному ключі усі три роки, що ми разом. Тобто, брехня усвідомлена, без найменшої тіні каяття. Про що ще здатен буде збрехати мій майбутній чоловік?
— Ти не поїдеш зі мною? — ображено надувся Костя.
— Якщо я правильно зрозумів, Катя любить тихий відпочинок, — спокійно мовив Ігор, не зводячи з мене хижого погляду.
Він притулився до спинки свого стільця, ліниво похитуючи ногою, закинутою на ногу. І без докорів сумління ігнорував Костю, поїдаючи мене очима.
— Можна подумати, ти так добре її знаєш, — пирхнув було наречений, але зупинився, з подивом подивившись на батька. — Ви бачилися й до цього?
— Ти б про це знав, — безтурботно знизав плечима чоловік.
— Про кафе ви не розповіли, — дорікнув Костя.
— Я не знала, що це твій батько.
— Тобто, важливо тільки це? — спалахнув ревнощами Костя.
Але в його спалаху гніву я не побачила жодної краплі тривоги, тільки власницькі інстинкти.
— Ти щойно Катюшу образив, сину, — м'яко, але впевнено вказав Ігор.
— Не втручайся, — рявкнув Костя. — Ми самі розберемося. Це тебе не стосується.
— У такому разі, — підвищуючи голос і встаючи з-за столу, гримнув хазяїн будинку, — ти образив щойно і мене. Двічі.
У кімнаті повисла дзвінка тиша.
— Тату, я... — заскиглив Костик, кинувши погляд на гітару.
Попри образу, що душила за його слова, ледь стримала сміх. Ось уже що він точно боїться втратити, так це безцінний подарунок. Але не мене.
— Бачу, що вам і справді потрібен відпочинок одне від одного і можливість спокійно подумати про все. Кожному у своєму колі, — трохи м'якше констатував Ігор, водночас жорстко прикувавши Костю поглядом до місця.
— Що ти маєш на увазі?
— Про що ви? — запитала пошепки.
— До моря я Катю відвезу. У мене там якраз невеликий будиночок. Комфортабельний. Полотна і фарби в мою машину легко ввійдуть.
— Але я... — спробував сперечатися наречений.
— А ти все одно не встигнеш. Тому, що їдеш сам уже через день. А я за цей час якраз підготую будиночок...
— Стоп! — підняла обидві руки, теж підводячись із місця й відходячи на кілька кроків від столу, абсолютно приголомшена фактами, що відкриваються.
— Костя! Коли ти збирався сказати мені про гастролі?
Він винувато відвів погляд.
— Ігор?
Чоловік знизав плечима.
— Ви серйозно?! Тобто, ти затіяв тур і потайки від мене готувався їхати? А мені навіть дату не сказав? — здається, моє терпіння увірвалося, а в таких ситуаціях нікому не побажаю опинитися на моєму шляху.
Костя добре це знав, тому тут же постарався виправитися.
— Кать, я хотів сюрприз до весілля зробити! Ну ніби як подорож, тільки перед весіллям, а не після.
Ігор глузливо підняв брови, схрестивши руки на грудях. Попрямував до бару за випивкою. Здається, він вважав те, що відбувається, кумедним. А в мене відчуття, ніби все життя руйнується на очах. І не можу навіть сказати, що винен у цьому хтось, крім мене. Поява Ігоря тільки спровокувала розтин фурункула під назвою брехня Костянтина. А її заохочувала я сама сліпою довірою нареченому. Нехай навіть чинила так, не відаючи про те, що відбувається за моєю спиною. Але Костя, в якого закохалася, і цей Костянтин за столом, — два різні чоловіки.
— Це ж маячня! — заперечила трохи спокійніше. — Ти чудово знаєш, що я терпіти не можу галасливих збіговиськ.
— Як тоді ти збиралася стати дружиною музиканта? Як збиралася підтримувати мене? Сидіти в першому ряду, аплодувати голосніше за всіх, пишатися новими альбомами і позувати зі мною для преси в якості музи?
Я важко ковтнула, ледь не відчувши провину перед ним.
— Що ж, справедливо... — протягнула задумливо. — А як збирався підтримувати мене ти? — поставила зустрічне запитання. — Саме ти, а не твій батько, — навіщось вколола його почуття власної гідності, уточнивши обставини, що відкрилися.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.