Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

- Анно, я щойно розмовляла з Наталею. Вона сказала, що побачила Олексія на сайті знайомств.

Анна відчула, як серце різко забилося. Розчарування заповнило її, і вона встала на повний зріст, ніби наштовхнулася на стіну.

- Як це можливо? - її голос здригнувся. - Він же... Він щойно зробив мені пропозицію!

- Я знаю. - відповіла Ольга. - Але Наталя точно бачила його. Це не чутки. Вона сама його знайшла.

Анна відчула, як у грудях утворився холодний клубок. Згадавши момент, коли Олексій став на коліно, вона спробувала переконати себе, що все це неправда.

- Але, можливо, це було до того, як він вирішив запропонувати мені... - почала вона, але Ольга перервала її.

- Анно, ти маєш це з'ясувати. Найкраще поговорити з ним напряму.

Анна судомно стала обмірковувати слова Ольги. Вона розуміла, що їй потрібно розібратися в ситуації, але почувалася ніяково перед коллегами, і їй не хотілося вірити в найгірше.

- Я... Я не хочу робити поспішних висновків. - вимовила вона. - Можливо, це просто помилка? Я знаю, що він кохає мене.

В очах Анни заблищали сльозинки, зробивши їхній темно-зелений колір ще яскравішим.

У цей момент до кабінету увійшла Наталя, і Ольга відразу ж кивнула в її бік. Анна стиснула губи і взяла себе в руки.

- Наталя? - звернулася до неї Анна з напруженням у голосі.

- Так, я його бачила. Він зареєстрований там. Це точно! - підтвердила Наталя, піднімаючи брови. - Ми можемо вивести його на чисту воду. Призначимо йому зустріч, і все стане ясно.

Анна спробувала виправдати Олексія, але її голос звучав усе менш упевнено.

- Може, він просто... хотів перевірити, що там відбувається? - вимовила вона з невпевненою посмішкою. - Це ж було до того, як він зробив мені пропозицію.

Наталя не вгамовувалася:

- Анно, не варто закривати очі на очевидне. Якщо він справді так до тебе ставиться, то навіщо йому шукати когось іще?

Анна на мить завмерла, почуття розривали її на частини. Вона розуміла, що має знати правду, але страх перед реальністю змушував її відступати.

- Гаразд. - нарешті вимовила вона, вдихнувши глибоко. - Я сама все з'ясую. Я поїду до нього додому.

- Ти впевнена? - запитала Ольга, піднімаючи брови.

- Так, я повинна це зробити, - твердо сказала Анна, відчуваючи, як її рішучість міцнішає. - Я делегую вам провести наступну сесію для пацієнтів. У мене зараз інші справи.

Після розмови Анна вийшла з кабінету із суперечливими почуттями. На душі в неї було важко, але в голові крутилися думки про те, що їй потрібно діяти. Вона не могла просто сидіти склавши руки, поки все навколо руйнується. У глибині душі промайнула думка про Діму, але вона подумки звинуватила його в тому, що відбувається.

 «Адже все ж було добре до тебе!» - з гіркотою подумала вона, завівши не з першого разу двигун своєї машини.