Читати книгу - "Деймос і таємниця маски, Деймос Міллер"

Після розмови Деймосу трохи стало краще, але смуток не покидав його. Він чудово розумів, що це дуже маленький шанс щось змінити, але все таки, шанс є.

Деміна дуже хвилювалася за свого друга. Вона дуже боялася його втратити. Тому що, вона ніколи не зустічала такої щирої та відвертої людини, як Деймос.

Дівчина, думала до ночі, як можна врятувати його. Та вирішила зателефонувати тому, хто знає Деймоса, як свої п'ять пальців - Фобос. Вона розуміла, що вже пізно, десята година вечора, але все таки наважилася на це...

- Привіт, Деміно, чому так пізно телефонуєш?

- Фобосе, слухай, я маю тобі дещо розказати.

- Окей, уважно слухаю.

- Так от, мені сьогодні Деймос розповів, про...

Вона переказала всю розмову коротко та зрозуміло.

- Жах. - сказав з подивом Фобос. - Але, дивним є те, що він мені нічого такого не розповідав, ми ж з ним друзі зі школи, а ти з ним познайомилася декілька днів тому... Чому?...

Він був ображений на свого друга, але він розумів, що це не важливо, що і кому розповідати Деймосу, головне, потрібно допомогти йому знайти вихід з цієї ситуації.

Вони вирішили, що потрібно спочатку знайти інформацію про символ, про який розповідав Деймос. Тому, Деміна зателефонувала хлопцю й попросила намалювати символ. Він відправив їй малюнок.

Символ був не таким і страшним, але всеодно, це була важлива інформація, яка можна врятувати Деймоса.

І тут дівчина згадала, що у неї є знайома бібліотекарка, яка працює в центральній бібліотеці.

Вони хотіли вже йти туди, але Фобос зауважив, що зараз одинадцята година вечора і вже нічого не працює. Тому вони дочекалися ранку й пішли до бібліотеки.

Була тільки восьма тридцять, а бібліотека відчинялася о дев'ятій.

Вони сіли на лавку неподалік та вирішили обговорити символ.

- Він виглядав не так і страшно, на мою думку. - сказала Деміна. - Він був схожий на око, чи щось таке.

- Можеш показати його?

- Так, звичайно.

Дівчина показала Фобосу символ і його відповідь її шокувала.

- Стривай, я вже десь бачив це. Але не пам'ятаю де саме.

- А тобі, ж Деймос не розповідав про це взагалі? Не показував нічого?

- Та ні, здається... Я щось не пригадую такого.

Поки вони розмовляли, вже відчинилася бібліотека.

Вони зайшли туди й запитали у бібліотекарки:

- А у Вас є книги про опис містики? - промовили вони одним голосом.

-Так звичайно, але їх не так багато. - відповіла бібліотекарка. - Ой, так це ж ти, Деміно! Як давно не бачились. 

- Так, просто я читаю електронні книги і тут вирішила знову почитати звичайні. Як у Вас справи, місіс Сміт?

- Чудово, зараз принесу тобі збірку книг.

- Дякую. 

Раптом Фобос прошепотів Деміні:

- Фух, а я вже думав, що ваша розмова на годину-дві затянеться.

- Чому?

- Тому що, дівчата завжди люблять поговорити.

- Бачиш, і не завжди. - відповіла вона.

І тут вже бібліотекарка принесла купу товтелезних книг.

- Тримайте. Я знайшла все що змогла.

- Тут роботи мінімум на години три. - сказав Фобос.

- Так, не можу не згодитись. - відповіла Деміна. - Стривай, у мене є план.

- Окей.

- Місіс Сміт, а тут є книжки з малюнками? Це дуже важливо.

- Так звичайно, але лише чотири книги.

І вони почали переглядати ті книжки. Їм пощастило, що книги були не такими і великими. Але були вони деякі, дуже моторошні. Наприклад, друга книга "Символи Смерті", то якийсь жах, там були не тільки символи, а ще їхній опис, що неварто робити і що буде, якщо це зробити. Аж мурашки по шкірі. На жаль у перших трьох книгах не було символу, який показув Деймос. Остання надія на четверту книгу, але то незовсім і книга. Вона була схожа на якусь чернетку. Звичайна коричнувата палітурка, трохи обдерта та пожовклі надірвані листки. Дивним було те, що на книзі не було навіть ні автора, ні назви. Були намальовані символи простим олівцем, але досить професійно. Опис, написаний чорною ручкою, деякі слова неможливо було розібрати. Деякі з них були розмазані та інколи на сторінках були плями чорнила, через, що майже половина тексту була втрачена.

Майже на останніх сторінках, так званої книги вони знайшли те що потрібно. Той символ. Опису було доволі багато.

Опис був такий:

"Символ ока"

Якщо ви побачите цей символ, не намагайтеся його сфотографувати чи комусь показати. Його бачите тільки ви. Це так би мовити ілюзія, створена вашими страхами. Якщо ви на когось ображені чи навіть хочете помститися, тоді ви маєте забути усі образи і пробачити її."

Цитую слова з " Маски-Смайл"

"Якщо ви на когось ображені чи навіть хочете помститися, тоді ви маєте забути усі образи і пробачити її. Інакше, маска виконає ваші бажання, але не на вашу користь. Та людина, на яку ви тримали образу, зникне з нашого світу й перейде у забутий світ. Вона стане спотвореною версією вас, тільки з маскою, яка через забутий світ буде намагатися перейти у наш світ, але між цими світами існує кордон, який не дає їм перетнутися. Але на цьому кордоні існує світ снів та спотворена версія вас може з'являтися у ваших снах. Але запам'ятайте, хоч ви у сні, ціль цієї істоти вбити вас і це теж стосується снів, тому у якому сні ви б не були будьте обережними!

У цієї істоти є дві фази, друга з них фінальна. Якщо істота дійде до другої фази, тоді вона зможе перейти у наш світ."

А найголовніше, що неможливо зн..."

Текст обривається.

- Це капець - сказав Фобос.

- Згодна, "неможливо зн" - знати, зняти, знайти? А найцікавіше те, що після цього "зн" йде десять порожніх сторінок. Книга не дописана, чи що?

- Здається так, але на зворотній стороні книги є анотація від автора, слухай:

"Все що описано у цій книзі майже все реальне, перевірено власним досвідом, окрім деяких дрібниць. Ні в якому разі це не повторювати на собі.

Як я досі живий?"

- Дивно, дуже дивно...

- Вибачте, а звітки тут ця книга? - питає Деміна у бібліотекарки.