Читати книгу - "Містична річка"

Того вечора він спустився сходами вниз, поцілувавши на ніч свого сина Майкла, й попрямував до холодильника, щоб узяти там пиво, коли його дружина Селеста нагадала йому, що сьогодні Дівочий вечір.

— Знову? — запитав Дейв, відчиняючи холодильник.

— Минуло вже чотири тижні, — сказала Селеста тим своїм грайливим голосом, який іноді відбивався під ребрами Дейва Бойла.

— Фантастично.

Дейв нахилився над посудомийною машиною й відкрив своє пиво.

— Що у вас у програмі на сьогодні?

— «Мачуха», — сказала Селеста, блиснувши очима й плеснувши в долоні.

Один раз на місяць Селеста й троє її подруг, які працювали разом із нею в перукарні Озми, збиралися в помешканні подружжя Бойлів, щоб розкинути карти таро, напитися вина й зготувати собі чогось такого, чого вони раніше не їли. Вони завершували свій вечір, дивлячись якийсь зворушливий кінофільм, зазвичай про жінку, яка робить успішну кар’єру, але почуває себе дуже самотньою й несподівано знаходить справжнє кохання — літнього фермера з великими яйцями й тугим прутнем, а іноді про двох дівчат, які відкривають значення жіночості й справжню глибину своїх почуттів, але потім їх спостигає тяжке горе: одна з дівчат підхоплює тяжку хворобу й помирає, прекрасна та досконало причесана, на широкому, як море, ліжку.

На Дівочий вечір Дейв мав такий вибір: або сидіти в Майкловій кімнаті й дивитись, як його син спить, або зачинитися в їхній із Селестою спальні й шукати цікаву передачу по кабельному телебаченні, чи піти, к бісу, з дому й знайти таке місце, де йому не доведеться чути схлипування чотирьох жінок, бо фермер, бачте, вирішив не дати себе заарканити й повернувся на свої пагорби, прагнучи жити простим життям.

Дейв здебільшого обирав третій варіант.

І сьогодні не було ніякої різниці. Він допив своє пиво й поцілував Селесту. У шлунку в нього приємно залоскотало, коли вона обхопила його за дупу й відповіла йому міцним поцілунком. Далі спустився сходами повз помешкання містера Мак-Аллістера й через парадні двері вийшов у суботню ніч на Низині. Спочатку думав піти до якогось бару, постояв кілька хвилин перед будинком, подумки сперечаючись, але зрештою вирішив покататися на автомобілі. Можливо, проїхатися до Пагорбів, подивитися на колежанок і на яппі, які останнім часом ринули туди потоками, — їх тепер так багато штовхалося на Пагорбах, що вони стали прослизати й на Низину.

Вони захопили цегляні триповерхівки, й незабаром ці будинки перестали бути триповерхівками та перетворилися на особняки в стилі королеви Анни. Оточивши їх риштуваннями, випотрошили їх, удень і вночі туди стали приходити робітники, аж поки через три місяці компанія «Л. Л. Бін» виставила в ряд перед цими будівлями свої «вольво» й затягла всередину ящики з керамікою. Крізь віконниці до них заповз джаз, і тепер вони цмулять усяке лайно з «Іґл лікерс», прогулюють своїх такс по кварталу й розбивають навколо своїх будинків шикарні моріжки. Поки що ці яппі заселили триповерхівки на Ґелвін і Тумі-авеню, але якщо Пагорби й далі наступатимуть на Низину, то незабаром ми побачимо, як їхні «сааби» доповзуть до каналу й до початку Низини.

Минулого тижня містер Мак-Аллістер, Дейвів домовласник, сказав Дейвові (ліниво й побіжно):

— Ціни на житло швидко зростають. Я маю на увазі ціни на помешкання.

— То це ж вам вигідно. — Дейв подивився на будинок, у якому він уже десять років винаймав помешкання. — І, коли все так піде й далі, ви…

— Коли все так піде й далі? — Мак-Аллістер подивився на нього. — Дейве, мене задушать податками на власність. Адже, дякувати Богу, я маю фіксований прибуток. Я не маю наміру незабаром усе спродати. Через два-три роки паскудне податкове управління усе в мене забере.

— Куди ж ви подінетеся? — запитав Дейв, а подумавши, додав: — І куди подінусь я?

Мак-Аллістер стенув плечима.

— Не знаю. Можливо, переїду до Веймаута. Маю кількох друзів у Леомінстері.

Він сказав це таким тоном, наче вже зробив кілька телефонних дзвінків, навідав кілька покинутих будинків.

Приїхавши на своєму «акорді» на Пагорби, Дейв спробував пригадати, чи живе там досі хтось із чоловіків його віку або молодший від нього. Пригальмувавши на червоне світло, він побачив двох яппі у схожих червоних светрах із високим коміром і шортах кольору хакі, які сиділи на хіднику під закладом, що раніше був піцерією «Прімо». Тепер тут містилася кав’ярня «Вище товариство», і двоє яппі, безстатеві, проте м’язисті, їли морозиво чи то замерзлий йогурт, простягши засмаглі ноги на хіднику й схрестивши їх на щиколотках, а їхні блискучі гірські велосипеди стояли прихилені до вітрини в яскравому світлі білого неону.

Дейв замислився, де він, у біса, житиме, якщо хижацька ментальність переселенців накриє його. Якщо всі бари та піцерії перетворяться на кав’ярні, то вони з Селестою навряд чи стягнуться бодай на двокімнатне помешкання десь на Паркер-Гілл. Залізши на півтора року в борги, вони муситимуть переселитися туди, де сходи смердять сечею й повсюди валяються дохлі пацюки, сморід від яких змішується зі смородом вогких стін, а наркомани та бандити шастають у підворіттях, чекаючи, поки ваші білі дупи поринуть у сон.

Відтоді як місцеві бандити влаштували гонитву за його автомобілем, коли він їхав у ньому з Майклом, Дейв тримав під сидінням пістолет 22 калібру. Він ніколи з нього не стріляв, навіть у тирі, але любив зазирати в його дуло. Він уявляв собі, що б ті двоє яппі відчули, опинившись під його прицілом, і задоволено посміхався.

Та ось на світлофорі вже загорілося зелене світло, а він усе ще стояв. Тоді загули гудки автомобілів, що були позаду, і двоє яппі підвели погляди та подивилися на його обшарпаний автомобіль, намагаючись збагнути, звідки це стільки шуму.

Дейв отямився й рушив через перехрестя, задихаючись під їхніми несподіваними поглядами, від яких йому стало бридко на душі.

Того вечора Кейті Маркус із двома найкращими подругами, Даяною Сестрою та Ів Піджин, вирішила відсвяткувати свою останню ніч у Низині й, мабуть, останню ніч у Бакінгемі. Відсвяткувати так, ніби циганки щойно обсипали їх золотим піском і наворожили їм, що всі їхні мрії справдяться. Відсвяткувати так, неначе всі троє разом виграли в лотерею чи того ж таки дня одержали негативні результати в тестах на вагітність. Вони кинули на стіл свої сигарети з ментолом у