Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Він надто підозрілий, достатньо будь-якого помилкового доносу – і вже нічого не можна буде змінити.

 У минулому житті вона спостерігала, як впливові сім'ї одна за одною зникали з арени. Імператор позбавлявся недавніх союзників, щоб ніхто в майбутньому не зміг відібрати в нього владу, і це стало нав'язливою ідеєю.

Наступним кроком буде виклик старшого брата з Тевінського монастиря. Щоб він надалі не пішов на поводу у принців, які прагнуть влади, нехай набереться досвіду з батьком і розбереться в ситуації, що склалася. У минулому житті він не мав такої можливості, і молодий прямолінійний генерал, який прийшов на зміну батькові, швидко потрапив у розставлені пастки. Він був найрозумнішим у сім'ї та най здібнішим, розбирався у тактиці та стратегії ведення бою. Але закулісні ігри, в яких підлість перевищувала межі розумного, були поза його компетенцією.

Принц Гордор Крегаст умів знаходити слабкі місця і плів інтриги вміло і потай, розставляючи сіті, немов павук, що сховався в темряві. На арені боротьби за престол він був непомітним. На тлі битв наслідного та другого принца він приймав вичікувальну позицію.

Імператриця за роки добре вивчила його хитрощі. Її розум не мав такої підступності та витонченості, але, спостерігаючи за принцом, вона багато чому навчилася. І в цьому житті збиралася застосувати набуті знання.

Ліннея закрила очі, дихаючи на повні груди і, заколисана тихою піснею степу, непомітно задрімала…

«Пані, - обличчя Улли зблідло, з куточка рота витекла цівка крові. – Пані…

Вона намагалася щось сказати, але чомусь звуки губилися, віддаляючись все далі і далі ... Губи служниці ворушилися. Ліна намагалася розібрати, розуміючи, що вона каже щось дуже важливе, але не змогла розчути слова…»

Ліннея схопилася, струшуючи з себе черговий жах. Серце стукало так, що віддавалося у скронях. Вона насилу перевела подих. Озирнулася. Степ. Поруч пасеться бойовий кінь. Їй ще сімнадцять!

Здається, ці кошмари з минулого життя переслідуватимуть її доти, доки вона власними руками не впорається з усіма ворогами.

Сонце сідало за обрієм. Треба терміново повертатися до табору, вночі у степу холодно та небезпечно.

Дівчина підвелася. Поверталася вона, обравши шлях ближче до гор та лісового масиву. Якщо не встигнути до сутінків, тут хоча б можна спокійно заночувати.

Вона їхала задумливо, звернувши до лісу, ховаючись від сильного вітру, що здійнявся надвечір.

Несподівано щось стривожило, дівчина різко пригнулась до шиї коня - і в ту ж мить повз просвистіла стріла, вп'явшись у дерево поряд.

Ліннея потягла за поводи і ошелешено глянула на зброю, що стирчала в стовбурі. Якби вона не нахилилася, зараз ця стріла стирчала б із її грудей. Чому вона нахилилася, сама не знала. Просто відчула небезпеку і зробила перше, що спало на думку.

За хвилину з лісу виїхали кілька вершників. Попереду на вороному рисаку скакав сам принц Гордор. Мельком глянувши ще раз на оперення стріли, що мало не вбила її, Ліннея здогадалася, хто намагався її вбити.

– Ви не постраждали? - з напускним занепокоєнням спитав принц, під'їхавши до неї.

Якби вона не знала цієї людини добре, то повірила б у його щирі наміри. Але проблема в тому, що за роки життя з ним вона добре вивчила свого чоловіка. Вистрілив він навмисне. Тільки навіщо йому зараз її вбивати? Або вона так сильно зачепила його самолюбство своєю відмовою, або він у будь-який спосіб намагався вивести з гри генерала. А трагедія з його дочкою завдала б смертельного удару по ньому та сім'ї Белтрам.

Гордор Крегаст не втрачав жодного шансу. Будь-яку ситуацію міг змінити собі на користь. Цієї хвилини, мабуть, його запалений мозок продумував наступні кроки.

«Дивно, що не повторив спробу», – тільки подумала дівчина, як помітила одного з помічників генерала, що слідував за загоном принца. Коли офіцер наблизився, принц опустив лук і повернув другу стрілу в сагайдак.

«Так ось чому наступна стріла не полетіла в мене! - подумала, посміхнувшись про себе. – Так це виглядало б як нещасний випадок, а з наступною спробою виглядатиме як вбивство!»

- Зі мною все в порядку! - спокійно відповіла Ліннея. – Дякую за занепокоєння, Ваша Високість!

Кінь під нею в цей момент, переступивши з ноги на ногу, заржав, наче зрозумів зміст і іронію сказаного. Ніхто не звернув уваги на коня, лише дочка генерала намагалася всіма силами стримати сміх.

Принц із подивом зазначив, що дівчина не відчуває жодного страху, хоча хвилину тому пережила серйозну загрозу своєму життю.