Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

– Своєрідний мужик, – подруга відходить від мене на крок назад і дихати стає простіше. Дивно, зазвичай Емі захоплюється небезпечними хлопцями, а тут...

- Тобі ж подобаються погані хлопці? - Примружуюся і дивлюся на подругу. Не знаю чому, але про цього ненормального хочеться дізнатися більше. Напевно, для того, щоб розуміти, до чого готуватися, якщо ще раз доведеться з ним зустрітися.

- Йдеться зараз про тебе, - Емілія дивиться на мене знову як на маленьку дитину, яка замість того, щоб ліпити паски, вирішила покататися на небезпечному атракціоні.

- Що ти маєш на увазі? - Цей тип небезпечний лише для мене? Про що вона каже?

- Я знаю як поводитися з такими хлопцями. Ти ж гадки не маєш. Тим більше такі дівчатка, як ти приваблюють таких хлопців як Бакер.

- Це які такі як я? - Стримувати емоції виходить дедалі складніше. По словах подруги можна зробити висновок, що я якась не така. Ось всі навколо нормальні, а я дивакувата. І саме те, що потрібно для неврівноваженого психа.

Емі закочує очі та зітхає.

- Ти якась нервова сьогодні. Хороші дівчата, Таша. Хороші дівчатка для поганих хлопців завжди як червона ганчірка для бика.

Господи, яка нісенітниця. Таке відчуття, що цей хлопець мене кудись запросив, чи око на мене поклав. Ми лише прояснили ситуацію з моїм паркувальним місцем.

- Тоді у твоїй логіці щось не сходиться, - на моїх губах з'являється саркастична посмішка, - не пригадаю, щоб Мінді була гарною дівчинкою.

- Мінді він трахає, - раптом дуже різко відповідає Емі, так, що у мене з губ навіть усмішка злітає, - з тобою ж він може захотіти пограти.

- Маячня якась, - відмахуюсь від подруги й відразу помічаю, що до нас наближається Джейн. Якщо ще хвилин десять тому я хотіла наїхати на подругу і сказати, щоб провела виховну бесіду зі своєю молодшою сестрою, то зараз відчуваю, що моя внутрішня пожежа з цього приводу трохи згасла. Тим більше мені начебто самій непогано вдалося розібратися в ситуації. А Емілія просто хоче мене налякати.

День в інституті проходить напрочуд спокійно, мені здавалося, що на перервах на мене будуть дивитися студенти, але ні. Все якось заспокоїлося само собою.

- Таша, ти не забула? Цими вихідними всі збираємося у мене вдома. - Говорить Джейн, як тільки ми виходимо з інституту і прямуємо у бік паркування.

- Звичайно, не забула, що мені з собою взяти? - Кожної останньої неділі місяця ми збираємося нашою компанією в будинку Джейн. Її батьки їдуть у заміський будинок і дають нам трохи повеселитися.

- Візьми все для того, щоб ми могли зробити наші улюблені коктейлі. Можливо, і твій наречений цього разу захоче до нас приєднатися? - Джейн грайливо підіймає брови й посміхається. А я відразу напружуюся, варто їй згадати про Нолана. Я вже кілька разів запрошувала його на наші вечори. Але він постійно відмовлявся, аргументуючи це тим, що йому не буде чого робити в компанії моїх подруг.

- Я обов'язково передам йому твоє запрошення, - усміхаюся у відповідь.

Чим ближче ми підходимо до паркування, тим сильніше я відчуваю, як поколює мою шкіру. Ніби на мене хтось дивиться і дірку в мені пропалює.

- До речі, Мінді теж на ці вихідні залишиться в місті й вона прийде зі своїм новим залицяльником, - Джейн це вимовляє вже без будь-яких веселощів.

- Слухай, а Бакер у неї вже тепер за власного водія? - Емілія киває головою на дорогу, і я переводжу туди свій погляд. На шкірі миттєво з'являються крижані мурашки. Мені не здавалося, на мене і справді витріщалися без жодної сором'язливості. Залицяльник Мінді.

- Схоже на те, - Джейн зітхає, - моя тупоголова сестричка захотіла екстриму.

Я починаю йти повільніше, машина цього ненормального стоїть неподалік моєї. Цікаво, чиє паркувальне місце він зайняв цього разу? Але найбільше мене бентежить те, як відверто цей Бакер мене розглядає. Взагалі не соромиться. І головне його не бентежить те, що бачить сестра його дівчини.

- Дивись як він на тебе витріщається, - шепоче мені на вухо Емі, - я ж тобі казала, що у таких, як він, нюх на гарних дівчаток. Не здумай вступати з ним у якісь суперечки. - З кожним новим словом подруги моє серце починає битися частіше. Я навіть близька до того, що попросити Емі підвезти мене додому. Але в останню секунду себе смикаю. Я начебто вирішила бути сміливішою. І взагалі, чому я маю боятися якогось Бакера?

Спину рівно, плечі випрямила і пішла! Так, щоб зрушити з місця, мені знадобилася внутрішня установка. Хоча Емі, начебто відчувши мій страх, запропонувала свої послуги водія. Але я відмовилася. Я мушу колись навчитися сама впоратися зі своїми проблемами чи як?

На машину дурня більше не дивлюся. У мене є справи набагато важливіші. Наприклад, камінці під ногами перерахувати. А то раптом їх тут нерівна кількість?

Відчуваю на шкірі поколювання. Ну ось якого біса він на мене вирячився?! Мені навіть дивитися у бік цього ненормального не потрібно, щоб зрозуміти, що це неприємне поколювання через нього!

Доходжу до своєї машини й вже практично відчиняю дверцята, як чую гучне вищання. Переводжу свій погляд на джерело шуму і бачу, як Мінді залітає в машину до свого залицяльника і впивається губами в його щоку. У губи поцілувати не виходить, тому що Бакер дивиться прямо на мене. Своїми чорними очима впивається в моє обличчя. Жадібно вивчає, ніби хоче зафіксувати у своїй пам'яті. А зі мною знову трапляється щось дивне. Я наче зависаю. Не можу поворухнутися. Він своїми очима ніби мене гіпнозує і я підкоряюся якомусь наказу. Його особистому. "Припини на нього дивитися. Припини!". Я намагаюся скинути з себе це заціпеніння, але нічого не виходить. Від його погляду по шкірі начебто пробігає холодок. Він дивиться на мене якось дивно. Ще ніколи я не відчувала подібного від чужої уваги. Тільки якщо... Ні! У цей момент мені все-таки виходить заплющити очі й труснути головою. Зрештою вийти з цього дивного трансу. Думка про те, що щось подібне я вчора відчувала у клубі, змушує мене нарешті скинути з себе ці пута. Ця думка настільки сильно мене лякає, що до біса рве цей незрозумілий і лячний зв'язок.