Читати книгу - "Штучний стан"

сформулював це як запитання, тому що вдавати, що ви просите більше інформації, — не найкращий спосіб спробувати змусити людей зрозуміти, що вони роблять щось дурне. — То ви думаєте, що є ще одна причина, через яку Тлейсі хоче особисто провести цей обмін, окрім як… убити вас?

Тапан скривилася, ніби це було їй відомо, але вона намагалася про це не думати. Маро постукала по столу і вказала на мене пальцем, що було невиразно тривожним, поки АРТ не визначив це як жест рішучої згоди. Рамі різко зітхнув і сказав: "Ми думаємо… Ми ще не закінчили, наш процес був незавершеним, але ми були в захваті від можливостей… Ми вважаємо, що вони, напевне, прослуховували канали безпеки, чули, про що ми говоримо, і подумали, що ми зайшли набагато далі, ніж це було насправді. Тому я не знаю, чи зможуть вони завершити проект. Можливо, вони розуміють, що без нас вони не зможуть його закінчити".

— Можливо, Тлейсі хоче, щоб ми знову працювали для неї, — з надією сказала Тапан.

Напевне, аж до того моменту, як вона тебе вб'є, але я не сказав цього.

Маро хрипло заявила: "Я краще житиму у коробці у вокзалі, ніж знову працюватиму на неї".

Коли вони почали говорити про це, їм стало важко зупинитися. Колектив був повністю розділений щодо того, що робити, що, мабуть, було болючим питанням для них усіх, оскільки вони звикли про все домовлятися. Тапан, яка, за словами Маро, була занадто наївною у таких справах, вважала, що варто спробувати. Маро, яка, за словами Тапан, була цинічною перешкодою як для веселощів, так і для прогресу, вважала, що вони повинні просто прийняти це як втрачену роботу. Рамі не визначився, тому на час вирішення цієї проблеми його обрали керівником колективу. Рамі, схоже, не був заражений незадоволенням колективу, але намагався продовжити гру.

Нарешті Рамі закінчив: "Тому ми хочемо найняти вас. Ми думали, що краще піти з кимось, хто міг би захистити нас і утримати її охоронців від фізичних дій над нами, показати їй, що у нас є деякі резерви під час переговорів".

Їм потрібна була охоронна компанія, яка підготувала би їх до зустрічі та зворотної поїздки та надіслати з ними SecUnit'а, щоб гарантувати їхню безпеку. Але такі охоронні компанії коштують дорого, і їх не зацікавила б така маленька робота.

Усі вони стурбовано дивились на мене. З камери спостереження, під її кутом зору було видно, наскільки вони молоді. Вони виглядали такими м’якими, з усім своїм пухнастим різнокольоровим волоссям. І нервовими, але не через мене. Я сказав: "Я приймаю вашу роботу".

Рамі і Тапан зітхнули з полегшенням, а Маро, яка явно не хотіла йти на зустріч, змирилася. Вона сказала: "Скільки ми повинні вам заплатити?" Вона невпевнено глянула на інших. — Я маю на увазі, чи можемо ми собі це дозволити.

АРТ мав готовий набір електронних таблиць, але я не хотів відлякувати їх надто високою цифрою. "Скільки вони вам платили до того, як вас звільнили?"

Рамі сказав: "По двісті CR на цикл для кожного працівника протягом терміну контракту".

Мені здавалося, що це займе не більше циклу. "Ви можете мені заплатити за один цикл".

"Частка контракту за один цикл?" Рамі сів прямо. "Дійсно?"

Така реакція означала, що я просив занадто мало, але виправляти помилку було пізно. Мені потрібно було пояснити їм причину, чому я був готовий задовольнитися невеликою сумою, і я вирішив, що часткова правда краща. "Мені потрібно поїхати до RaviHyral, і мені потрібен трудовий договір, щоб туди потрапити".

"Чому?" — спитала Тапан, і Рамі підштовхнув її з застереженням. "Я маю на увазі, я знаю, що ми не маємо права запитувати, але…"

Не маємо права запитувати. До PreservationAux це ніколи не стосувалося мене. Я знову сказав правду. "Мені потрібно провести там дослідження для іншого клієнта".

Як і АРТ, вони добре розуміли ідею досліджень, особливо власних, і більше не задавали питань. Рамі сказав що вони мають виїхати до RaviHyral протягом наступного циклу, і сказали, що вони внесуть запит на приватний ваучер на працевлаштування. Я домовився зустріти їх у торговому центрі біля входу до зони посадки у шатл, і пішов. Я відпустив камеру безпеки, як тільки опинився поза зоною її дії.

Повернувшись до АРТа я втиснувся у своє улюблене крісло, і ми дивилися епізоди протягом наступних трьох годин, поки я заспокоювався. АРТ стежив за сповіщеннями каналу транзитного кільця на випадок, якщо хтось зрозумів, хто я, але нічого не виловив.

"Я казав, що тобі вдасться", — сказав АРТ в черговий раз.

Я проігнорував його. Мене не виявили, тож настав час подумати про решту плану. Який тепер передбачатиме збереження моїх нових клієнтів.

Розділ п'ятий

Я знайшов їх у зоні посадки. У мене був рюкзак, який був частиною мого людського маскування, але єдино важливе, що я носив, — комунікаційний інтерфейс від АРТа. Він дозволить нам спілкуватися, коли я буду у RaviHyral, і дозволить мені мати доступ до баз знань АРТа та його зауважень і думок. Я звик мати HubSystem та SecSystem для спілкування, тепер на їх місці був АРТ. (Без тієї частини, де ці дві системи частково запрограмовані для того, щоб оцінювати мої дії та запроваджувати покарання через командний модуль. Свобода для АРТа зважувати все, що я робив, вже була достатнім покаранням.) Я вставив комунікаційний інтерфейс у вбудований відсік під ребрами.

Усі троє моїх клієнтів чекали, кожен з невеликою сумкою або текою, оскільки, як ми сподівалися, справа займе лише пару циклів. Я затримався, поки вони не закінчили прощатися з іншими членами свого колективу. Усі вони виглядали стурбованими. Колектив був внесений до соціальної мережі як груповий шлюб і мав п’ятеро дітей різного віку і розміру. Як тільки інші пішли, а Рамі, Маро та Тапан залишилися наодинці, я вийшов уперед.

"Тлейсі оплатила наш проїзд у громадському автобусі, — сказав мені Рамі. — Це може бути хорошим знаком, правда?

— Звичайно, — сказав я. Це був жахливий знак.

Ваучер на працевлаштування провів мене в зону посадки, і не було перевірки зброї. RaviHyral дозволяла носити приватну зброю і мала низьку охорону в громадських місцях, що було однією з причин, чому невеликим групам людей потрібно було наймати приватних консультантів з питань безпеки, щоб туди поїхати. Коли ми наближалися до шлюзу човника, я надіслав до АРТа прохання: Чи можеш ти відсканувати шатл на